м'який

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відм. однина (чол. р.) однина (жін. р.) однина (сер. р.) множина
Н. м’яки́й м’яка́ м’яке́ м’які́
Р. м’яко́го м’яко́ї м’яко́го м’яки́х
Д. м’яко́му м’які́й м’яко́му м’яки́м
З. м’яко́го
м’який
м’яку́ м’яке́ м’яки́х
м’які́
О. м’яки́м м’яко́ю м’яки́м м’яки́ми
М. м’яко́му
м’які́м
м’які́й м’які́м
м’яко́му
м’яки́х

м’я-ки́й

Прикметник, ад'єктивне відмінювання 1b. Корінь: -м’як-; закінчення: -и́й?.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. який угинається, подається при дотику, натискуванні тощо. ◆ І з журби та втоми хутко // Я на мох м’який схилився Heinrich Heine, перекл. Лесі Українки, «Атта Троль»
  2. який при натискуванні або обробці легко змінює форму, гнеться й т. ін.
  3. перен. який не містить у собі нічого різкого, неприємного, дратівливого; приємний для ока, слуху.
  4. перен. який має невиразні, розпливчасті риси, межі чогось.
  5. перен. який легко піддається впливові.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від др. мѧкъкъ, що походить із псл. *mękъkъ (*męgъkъ) — первісно зменшувальна форма від псл. *mękъ (*męgъ) «м’який», пов’язаного чергуванням голосних з *mǫka «борошно». Споріднене з лит. mìnkštas «м’який», лит. mìnkyti «м’яти», лтс. mīksts «м’який», гр. μάσσω «місити», двн. mengen «мішати», піє. *men(e)k- «давити», «м’який».

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]

  • «Словник української мови» в 11-ти томах, К.: Наукова думка, том ХІ, 1980
  • Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983.— ISBN 5-12-001263-7. Т. 3: Кора — М / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1989. — 552 с. ISBN 5-12-001263-9