манячіти

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	манячі́ю	манячі́в манячі́ла	манячі́тиму	—
Ти	манячі́єш	манячі́в манячі́ла	манячі́тимеш	манячі́й
Він Вона Воно	манячі́є	манячі́в манячі́ла манячі́ло	манячі́тиме	—
Ми	манячі́єм(о)	манячі́ли	манячі́тимем(о)	манячі́ймо
Ви	манячі́єте	манячі́ли		манячі́йте
Вони	манячі́ють	манячі́ли	манячі́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	манячі́ючи
Дієприсл. мин. ч.	манячі́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.	—
Безособова форма	—

ма-ня-чі́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -маняч-; суфікс: -і; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• • МФА: [mɐnʲɐˈt͡ʃʲite]
•  вимова^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. те ж саме, що мерехтіти. ◆ У хатї ще манячіло cьвітло, а дзиґарки показували всього тілько початок десятої години Школиченко М., «Між народ» Джерело — commons:Часопис_Зоря._1894._14.pdf.

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Російськаru: [[ Російська|]] (ru)

Джерела

• Словник УЛІФ: манячіти