манячіти

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я манячі́ю манячі́в манячі́тиму  —
Ти манячі́єш манячі́в
манячі́ла
манячі́тимеш манячі́й
Він
Вона
Воно
манячі́є манячі́в
манячі́ла
манячі́ло
манячі́тиме  —
Ми манячі́єм(о) манячі́ли манячі́тимем(о) манячі́ймо
Ви манячі́єте манячі́ли манячі́йте
Вони манячі́ють манячі́ли манячі́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. манячі́ючи
Дієприсл. мин. ч. манячі́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.
Безособова форма

ма-ня-чі́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -маняч-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. те ж саме, що мерехтіти¿ [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ У хатї ще манячіло cьвітло, а дзиґарки показували всього тілько початок десятої години Школиченко М., «Між народ» Джерело — commons:Часопис_Зоря._1894._14.pdf.

Синоніми

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів
  1. Російська|]] (ru)

Джерела[ред.]