машталір
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | машталі́р | машталі́рі |
| Р. | машталі́ра | машталі́рів |
| Д. | машталі́рові машталі́ру |
машталі́рам |
| З. | машталі́ра | машталі́рів |
| Ор. | машталі́ром | машталі́рями |
| М. | машталі́рові машталі́рі |
машталі́рах |
| Кл. | машталі́ре | машталі́рі |
маш-та-лі́р
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a^ за класифікацією А. А. Залізняка).
Префікс: машталір-; корінь: --
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- МФА: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- {{заст.|uk}, арх. конюх, кучер. [≈ 1] ◆ Мій машталір, в'їхавши на двір, поминув мазанку і зупинив коней біля рубленої хати Олекса Стороженко, I, 1957, 225 ◆ Дрібно цокотять по брукові колеса відкритого ландо, туго натягує віжки машталір Микола Олійник, Леся, 1960, 94).
Синоніми
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |