Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]
| відмінок
|
однина
|
множина
|
| Н.
|
менту́ра
|
—
|
| Р.
|
менту́ри
|
—
|
| Д.
|
менту́рі
|
—
|
| З.
|
менту́ру
|
—
|
| Ор.
|
менту́рою
|
—
|
| М.
|
менту́рі
|
—
|
| Кл.
|
менту́ро*
|
—
|
мен-ту́-ра
Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.
Корінь: -мент-; суфікс: -ур; закінчення: -а.
Семантичні властивості
[ред.]- відділення міліції, поліції. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Тут батько вирував, мати побив, його забрали в ментуру, мати в лікарні, сестра сьогодні в неї вночі, з вечора я сидітиму. Елеонора Церниш, «Сліпа ярість», 2010 р. (Цитата з порталу "Национальный корпус русского языка")
- збірн. міліціонери, поліцейські. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Прислів'я та приказки
[ред.]Від ?
