Українська[ред.]

мен-ту́-ра

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.

Корінь: -мент-; суфікс: -ур; закінчення: -а.

відділення міліції, поліції. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Тут батько вирував, мати побив, його забрали в ментуру, мати в лікарні, сестра сьогодні в неї вночі, з вечора я сидітиму. Елеонора Церниш, «Сліпа ярість», 2010 р. (Цитата з порталу "Национальный корпус русского языка")
збірн. міліціонери, поліцейські. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість

Від ?

Список перекладів

Список перекладів

Вікідані мають лексему ментура (L126800).