мешкати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	ме́шкаю	ме́шкав ме́шкала	ме́шкатиму	—
Ти	ме́шкаєш	ме́шкав ме́шкала	ме́шкатимеш	ме́шкай
Він Вона Воно	ме́шкає	ме́шкав ме́шкала ме́шкало	ме́шкатиме	—
Ми	ме́шкаєм(о)	ме́шкали	ме́шкатимем(о)	ме́шкаймо
Ви	ме́шкаєте	ме́шкали		ме́шкайте
Вони	ме́шкають	ме́шкали	ме́шкатимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	ме́шкаючи
Дієприсл. мин. ч.	ме́шкавши
Пас. дієприкм. теп. ч.	—
Безособова форма	—

ме́ш-ка-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a. Відповідне дієслово доконаного виду — помешкати.

Корінь: -мешк-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• • МФА: [ˈmɛʃkɐte]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Значення

1. галиц. те ж саме, що домувати (3). ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: мешканець, мешканка, мешкання, помешкання

Етимологія

У значенні мати домівку — від пол. mieszkać. Іврит: מִשְׁכַּן - mishkān, значить "оселя" або "житло".

Переклад

Список перекладів
Польськаpl: mieszkać (pl)

Джерела

• Словник УЛІФ: мешкати