Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	му́шу	му́сив му́сила	{{{3}}}итиму	—
Ти	му́сиш	му́сив му́сила	му́ситимеш	му́сь
Він Вона Воно	му́сить	му́сив му́сила му́сило	му́ситиме	—
Ми	му́сим ( -имо)	му́сили	му́ситимем(о)	му́сьмо
Ви	му́сите	му́сили		му́сьте
Вони	му́сть	му́сили	му́ситимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	—
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	[[{{{3}}}ячи]]
Дієприсл. мин. ч.	му́сивши
Безособова форма	—

мусити (не зазначено розбиття на склади)

Корінь: -мус-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.

уживається як член складеного присудка у знач.: повинен (робити щось, мати якусь властивість або якість). ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів
Іспанська_es: deber ^(es) Італійська_it: dovere ^(it) Англійська_en: must ^(en) Есперанто^ш_eo: devi ^(eo) Німецька_de: müssen ^(de), sollen ^(de) Польська_pl: musi ^(pl) Російська_ru: должен ^(ru) Румунська_ro: trebuie ^(ro) Французька_fr: devoir ^(fr) Шведська_sv: måste ^(sv)