Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	набрі́хую	набрі́хував	набрі́хуватиму	—
Ти	набрі́хуєш	набрі́хував набрі́хувала	набрі́хуватимеш	набрі́хуй
Він Вона Воно	набрі́хує	набрі́хував набрі́хувала набрі́хувало	набрі́хуватиме	—
Ми	набрі́хуєм(о)	набрі́хували	набрі́хуватимем(о)	набрі́хуймо
Ви	набрі́хуєте	набрі́хували		набрі́хуйте
Вони	набрі́хують	набрі́хували	набрі́хуватимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	—
Дієприкм. мин. ч.	—
Дієприсл. теп. ч.	набрі́хуючи
Дієприсл. мин. ч.	набрі́хувавши
Безособова форма	набрі́ховано

набріхувати (не зазначено розбиття на склади)

Префікс: на-; корінь: -бріх-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

вимова^{?, файл}

займатися брехнею, оббріхувати ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Навіщо ж це «енко» так набріхує на свою організацію? Хвильовий, «Про «Сатану в бочці», або про графоманів, спекулянтів та інших «просвітян» (Перший лист до літературної молоді)» Джерело — commons:Culture_and_life,_41-2009.pdf.

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів
Російська_ru: [[ Російська\|]] ^(ru)