брехня

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	брехня́	бре́хні
Р.	брехні́	бре́хень
Д.	брехні́	бре́хням
З.	брехню́	бре́хні
Ор.	брехне́ю	бре́хнями
М.	брехні́	бре́хнях
Кл.	бре́хне*	бре́хні*

брех-ня́

Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 2*d за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -брех-; суфікс: -н; закінчення: -я.

Вимова

 прослухати вимову^{?, файл}

УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. розм. гавкання. ◆ На собачу брехню вибігла з хати молода, як дівчина, молодиця Панас Мирний
2. розм. те, що не відповідає правді; неправда. ◆ Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся З української казки
3. вживається у мн. вигадки, плітки і т. ін. ◆ [А е ц і й П а н с а:] Найкраще так, побачити на очі, тоді ніяким брехням не повіриш Леся Українка

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

• брехню завдавати
• брехні точити (брехні справляти)

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
зменш.-пестливі форми: брехунець, побрехеньки ін. іменники: брехун, брухуха прикметники: брехливий дієприкметники: оббріхувати, брехати

Етимологія

Від бреха́ти «говорити неправду; гавкати», брех (виг.), брех «гавкання», бре́хіт «тс.», бре́ха «брехун, брехуха», бреха́ка «тс.; епітет собаки», бреха́ло, брехани́на «брехня» Я, браха́рь «брехун» Я, бреха́ч, бреха́чка, брехе́нька «баєчка, небилиця», бре́хи «вигадки» ВеБ, брехло́ «брехун» Я, бре́хля, брехня́, бре́хтя, бреху́н, брехуне́ць (заст. ірон.) «адвокат», бреху́нка «брехуха; [жмуток волосся і заглибина на задній частині шиї]», бреху́ха, брешко́ «брехунчик; гавкаючий собака», брехли́вий, набреха́ч «донощик, обмовник» Жі обре́хи «брехні, наклепи» Ж, пере́брех «перебріхування, перекручення фактів», перебре́ха «брехун, брехуха», підбрехач, побреха́ч Ж, побрехе́нька, прибреха́ч «донощик, обмовник» Ж; — рос. бреха́ть, білор. браха́ць, д.-рус. брехати «гавкати», n. br(z)echać (заст.) «гавкати, брехати (про собак); базікати», ст. пол. brzechotać «гавкати; кричати (про деяких птахів)», чеськ. břechati «дзявкати», словац. brechať «гавкати; говорити неправду», болг. бре́хам «стогну; чихаю», сербохорв. брѐхати «задихатися; кашляти», словен. bręhati «тс.», brękati «кричати; верещати»; — мабуть, psl. *brexati (<psl. *breksati) «лаяти; кашляти», пов’язане з праіндоєвр. *bher-/bherk-; — споріднене з лат. brèkt «кричати, плакати», д.-в.-нім. praht «галас», сер.-в.-нім. braht «тс.», дав.-англ. breahtm, bearhtm «кричу, плачу», ірл. bressim «крик», дав.-англ. beorcan «лаяти; кашляти», англ. bark «тс.»; зв’язок з рос. бре́дить, бреда́ «базіка, дурень», ст. пол. brzedzić «базікати» (Brückner KZ 43, 313 і далі) потребує додаткової аргументації.— Шанский ЭСРЯ І 2, 195; Фасмер І 203; Преобр. J 45; Bruckner 39; БЕР І 78; ЭССЯ З, 13—14; Sł. prasł. I 366—367; Sadn.—Aitz. VWb. I 186—187; Bern. I 83—84; Muhl.— Endz. 1 330—331; Scheftelowitz KZ 56/3—4, 203; Pokorny 138.

Переклад

гавкання
Російськаru: брехня жін.

Джерела

• Словник УЛІФ: брехня

Російська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	одн.	мн.
Н.	брехня́	брехни́
Р.	брехни́	брехне́й
Д.	брехне́	брехня́м
З.	брехню́	брехни́
О.	брехнё́й	брехня́ми
П.
М.	брехне́	—

брех-ня́

Іменник жіночого роду, відмінювання 2b.

Корінь: --.

Вимова

 прослухати вимову^{?, файл}

Семантичні властивості

Значення

1. розм. брехня (аналог. укр. брехня [1]). ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
2. розм. брехня (аналог. укр. брехня [2]). ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: брехун прикметники: брехливый дієслова: брехать

Етимологія

Від бреха́ти «говорити неправду; гавкати», брех (виг.), брех «гавкання», бре́хіт «тс.», бре́ха «брехун, брехуха», бреха́ка «тс.; епітет собаки», бреха́ло, брехани́на «брехня» Я, браха́рь «брехун» Я, бреха́ч, бреха́чка, брехе́нька «баєчка, небилиця», бре́хи «вигадки» ВеБ, брехло́ «брехун» Я, бре́хля, брехня́, бре́хтя, бреху́н, брехуне́ць (заст. ірон.) «адвокат», бреху́нка «брехуха; [жмуток волосся і заглибина на задній частині шиї]», бреху́ха, брешко́ «брехунчик; гавкаючий собака», брехли́вий, набреха́ч «донощик, обмовник» Жі обре́хи «брехні, наклепи» Ж, пере́брех «перебріхування, перекручення фактів», перебре́ха «брехун, брехуха», підбрехач, побреха́ч Ж, побрехе́нька, прибреха́ч «донощик, обмовник» Ж; — рос. бреха́ть, білор. браха́ць, д.-рус. брехати «гавкати», n. br(z)echać (заст.) «гавкати, брехати (про собак); базікати», ст. пол. brzechotać «гавкати; кричати (про деяких птахів)», чеськ. břechati «дзявкати», словац. brechať «гавкати; говорити неправду», болг. бре́хам «стогну; чихаю», сербохорв. брѐхати «задихатися; кашляти», словен. bręhati «тс.», brękati «кричати; верещати»; — мабуть, psl. *brexati (<psl. *breksati) «лаяти; кашляти», пов’язане з праіндоєвр. *bher-/bherk-; — споріднене з лат. brèkt «кричати, плакати», д.-в.-нім. praht «галас», сер.-в.-нім. braht «тс.», дав.-англ. breahtm, bearhtm «кричу, плачу», ірл. bressim «крик», дав.-англ. beorcan «лаяти; кашляти», англ. bark «тс.»; зв’язок з рос. бре́дить, бреда́ «базіка, дурень», ст. пол. brzedzić «базікати» (Brückner KZ 43, 313 і далі) потребує додаткової аргументації.— Шанский ЭСРЯ І 2, 195; Фасмер І 203; Преобр. J 45; Bruckner 39; БЕР І 78; ЭССЯ З, 13—14; Sł. prasł. I 366—367; Sadn.—Aitz. VWb. I 186—187; Bern. I 83—84; Muhl.— Endz. 1 330—331; Scheftelowitz KZ 56/3—4, 203; Pokorny 138.