Перейти до вмісту

брехня

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. брехня́ бре́хні
Р. брехні́ бре́хень
Д. брехні́ бре́хням
З. брехню́ бре́хні
Ор. брехне́ю бре́хнями
М. брехні́ бре́хнях
Кл. бре́хне* бре́хні*

брех-ня́

Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 2*d за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -брех-; суфікс: ; закінчення: .

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. розм. гавкання. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ На собачу брехню вибігла з хати молода, як дівчина, молодиця Панас Мирний
  2. розм. те, що не відповідає правді; неправда. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся З української казки
  3. вживається у мн. вигадки, плітки і т. ін. [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3] ◆ [А е ц і й П а н с а:] Найкраще так, побачити на очі, тоді ніяким брехням не повіриш Леся Українка

Синоніми

Антоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?

Гіпероніми

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від бреха́ти «говорити неправду; гавкати», брех (виг.), брех «гавкання», бре́хіт «тс.», бре́ха «брехун, брехуха», бреха́ка «тс.; епітет собаки», бреха́ло, брехани́на «брехня» Я, браха́рь «брехун» Я, бреха́ч, бреха́чка, брехе́нька «баєчка, небилиця», бре́хи «вигадки» ВеБ, брехло́ «брехун» Я, бре́хля, брехня́, бре́хтя, бреху́н, брехуне́ць (заст. ірон.) «адвокат», бреху́нка «брехуха; [жмуток волосся і заглибина на задній частині шиї]», бреху́ха, брешко́ «брехунчик; гавкаючий собака», брехли́вий, набреха́ч «донощик, обмовник» Жі обре́хи «брехні, наклепи» Ж, пере́брех «перебріхування, перекручення фактів», перебре́ха «брехун, брехуха», підбрехач, побреха́ч Ж, побрехе́нька, прибреха́ч «донощик, обмовник» Ж; — рос. бреха́ть, білор. браха́ць, д.-рус. брехати «гавкати», n. br(z)echać (заст.) «гавкати, брехати (про собак); базікати», ст. пол. brzechotać «гавкати; кричати (про деяких птахів)», чеськ. břechati «дзявкати», словац. brechať «гавкати; говорити неправду», болг. бре́хам «стогну; чихаю», сербохорв. брѐхати «задихатися; кашляти», словен. bręhati «тс.», brękati «кричати; верещати»; — мабуть, psl. *brexati (<psl. *breksati) «лаяти; кашляти», пов’язане з праіндоєвр. *bher-/bherk-; — споріднене з лат. brèkt «кричати, плакати», д.-в.-нім. praht «галас», сер.-в.-нім. braht «тс.», дав.-англ. breahtm, bearhtm «кричу, плачу», ірл. bressim «крик», дав.-англ. beorcan «лаяти; кашляти», англ. bark «тс.»; зв’язок з рос. бре́дить, бреда́ «базіка, дурень», ст. пол. brzedzić «базікати» (Brückner KZ 43, 313 і далі) потребує додаткової аргументації.— Шанский ЭСРЯ І 2, 195; Фасмер І 203; Преобр. J 45; Bruckner 39; БЕР І 78; ЭССЯ З, 13—14; Sł. prasł. I 366—367; Sadn.—Aitz. VWb. I 186—187; Bern. I 83—84; Muhl.— Endz. 1 330—331; Scheftelowitz KZ 56/3—4, 203; Pokorny 138.


Переклад[ред.]

гавкання

Джерела[ред.]

Російська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок одн. мн.
Н. брехня́ брехни́
Р. брехни́ брехне́й
Д. брехне́ брехня́м
З. брехню́ брехни́
О. брехнё́й брехня́ми
П.
М. брехне́  —

брех-ня́

Іменник жіночого роду, відмінювання 2b.


Корінь: --.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. розм. брехня (аналог. укр. брехня [1]). [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
  2. розм. брехня (аналог. укр. брехня [2]). [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2]◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

  1. ?
  2. ?

Антоніми

  1. ?
  2. ?

Гіпероніми

  1. ?
  2. ?

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від бреха́ти «говорити неправду; гавкати», брех (виг.), брех «гавкання», бре́хіт «тс.», бре́ха «брехун, брехуха», бреха́ка «тс.; епітет собаки», бреха́ло, брехани́на «брехня» Я, браха́рь «брехун» Я, бреха́ч, бреха́чка, брехе́нька «баєчка, небилиця», бре́хи «вигадки» ВеБ, брехло́ «брехун» Я, бре́хля, брехня́, бре́хтя, бреху́н, брехуне́ць (заст. ірон.) «адвокат», бреху́нка «брехуха; [жмуток волосся і заглибина на задній частині шиї]», бреху́ха, брешко́ «брехунчик; гавкаючий собака», брехли́вий, набреха́ч «донощик, обмовник» Жі обре́хи «брехні, наклепи» Ж, пере́брех «перебріхування, перекручення фактів», перебре́ха «брехун, брехуха», підбрехач, побреха́ч Ж, побрехе́нька, прибреха́ч «донощик, обмовник» Ж; — рос. бреха́ть, білор. браха́ць, д.-рус. брехати «гавкати», n. br(z)echać (заст.) «гавкати, брехати (про собак); базікати», ст. пол. brzechotać «гавкати; кричати (про деяких птахів)», чеськ. břechati «дзявкати», словац. brechať «гавкати; говорити неправду», болг. бре́хам «стогну; чихаю», сербохорв. брѐхати «задихатися; кашляти», словен. bręhati «тс.», brękati «кричати; верещати»; — мабуть, psl. *brexati (<psl. *breksati) «лаяти; кашляти», пов’язане з праіндоєвр. *bher-/bherk-; — споріднене з лат. brèkt «кричати, плакати», д.-в.-нім. praht «галас», сер.-в.-нім. braht «тс.», дав.-англ. breahtm, bearhtm «кричу, плачу», ірл. bressim «крик», дав.-англ. beorcan «лаяти; кашляти», англ. bark «тс.»; зв’язок з рос. бре́дить, бреда́ «базіка, дурень», ст. пол. brzedzić «базікати» (Brückner KZ 43, 313 і далі) потребує додаткової аргументації.— Шанский ЭСРЯ І 2, 195; Фасмер І 203; Преобр. J 45; Bruckner 39; БЕР І 78; ЭССЯ З, 13—14; Sł. prasł. I 366—367; Sadn.—Aitz. VWb. I 186—187; Bern. I 83—84; Muhl.— Endz. 1 330—331; Scheftelowitz KZ 56/3—4, 203; Pokorny 138.