належати

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я нале́жу нале́жав
нале́жала
нале́жатиму  —
Ти нале́жиш нале́жав
нале́жала
нале́жатимеш нале́ж
Він
Вона
Воно
нале́жать нале́жав
нале́жала
нале́жало
нале́жатиме  —
Ми нале́жем(о) нале́жали нале́жатимем(о) нале́жмо
Ви нале́жите нале́жали нале́жте
Вони нале́жать нале́жали нале́жатимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч. нале́жавши
Дієприсл. теп. ч. нале́жачи
Пас. дієприкм. теп. ч. нале́жений
Безособова форма [[{{{2}}}ено]]

на-ле́-жа-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4a.

Префікс: на-; корінь: -леж-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. кому, чому і рідше до кого — чого. бути чиєю-небудь власністю, перебувати в чиємусь розпорядженні, володінні. ◆ — Закон такий справді є, щоб землі козачі тільки до козаків належали Панас Мирний, IV, 1955, 365 ◆ Над ставом, що колись належав економії, як проходив Давид, шуміли верби Андрій Головко, II, 1957, 13 ◆ Був Щепкін уже жонатою, сімейною людиною, відомим актором, а все ще належав графам Волкенштейнам Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 227
  2. до кого — чого. відноситися до якого-небудь розряду, виду і т. ін.; входити до складу чогось, бути членом чогось. ◆ [Дівчина:] Вона належала до того товариства? Леся Українка, II, 1951, 99 ◆ Один із родів полянського племені, до якого належав Ант, споконвіку жив над Дніпром Семен Скляренко, Святослав, 1959, 11 // відноситися до якої-небудь галузі, часу, періоду і т. ін. ◆ Література наша (з причин, вияснення яких належить до історії) живилась переважно селом, сільським побутом Михайло Коцюбинський, III, 1956, 238 ◆ Хлопець досить успішно склав екзамени… з української мови. Остання, як мені здається, теж належить до царства філології Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 62
  3. кому, чому. бути виконуваним, здійснюваним, створеним, досягненим, здобутим ким-небудь. ◆ У створенні нашої держави провідна роль належала Володимиру Іллічу Леніну Павло Тичина, III, 1957, 503 ◆ Ідея створення цього містечка належала Макару Сидоровичу Микола Руденко, Вітер…, 1958, 120 ◆ Радгоспам України належить важливе місце в сільськогосподарському виробництві Радянська Україна, 23.I 1959, 2
  4. кому, чому, перев. безос. необхідно одержати; призначатися кому-небудь. ◆ — Романе Григоровичу, належить тобі ще від мене два рублі шістдесят три копійки Михайло Стельмах, I, 1962, 120 ◆ — Зрештою, нам на культроботу гроші належать, — виходив із становища Микола Васильович Микола Трублаїні, I, 1955, 95 ◆ [Леся:] Ось, прошу, і гроші за вашу роботу… [Тарас:] Не давайте, панно Лесю! Не візьму! [Леся:] Вам належить Леонід Смілянський, Черв. троянда, 1955, 22
  5. безос. потрібно, слід. ◆ Старшині, звичайно, зовсім не належало стояти на посту Олесь Гончар, III, 1959, 309 ◆ Безшумно належало їм [бійцям] проповзти Болото і мінні поля Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 259
  6. бути властивим, притаманним кому-, чому-небудь (про певну якість, особливість і т. ін.). ◆ Вдивлявся довго я У ці рядки, аж поки пригадав, Кому належить цей… почерк… Максим Рильський, Мости, 1948, 15 ◆ — Справедливість у цьому місті, наскільки я пам'ятаю, належала вам і попові Христофору Олександр Довженко, I, 1958, 462 ◆ Остання, як мені здається, теж належить до царства філології Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 62

Синоніми[ред.]

  1. НАЛЕ́ЖАТИ кому або з кого (про грошову суму — заробіток, внесок і т. ін.: призначатися кому або з кого-небудь), ПРИПАДА́ТИ кому, на кого (рідше) або з кого. — Док.: припа́сти. Вам [з вас] належить сто гривень; — Зрештою, нам на культроботу гроші належать, — виходив із становища Микола Васильович (М. Трублаїні); Грошей він не перебрав, навпаки, — ще йому дещо припадало (А. Кримський).

Антоніми[ред.]

  1. не належати

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

  • як [і] належить (належало)як потрібно, заведено, прийнято. ◆ [Павло:] Почали працювати [шахтарі] як належить Олександр Корнійчук, II, 1955, 173 ◆ Місто росло гомінливе і галасливе, як і належить столиці Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 6 ◆ На стіл, як і належало в такому випадку, подали чай з лимоном Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 93

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]