належати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	нале́жу	нале́жив нале́жила	нале́жу	—
Ти	нале́жиш	нале́жив нале́жила	нале́жиш	нале́ж
Він Вона Воно	нале́жить	нале́жив нале́жила нале́жило	нале́жить	—
Ми	нале́жим(о)	нале́жили	нале́жим(о)	нале́жмо
Ви	нале́жите	нале́жили		нале́жте
Вони	нале́жать	нале́жили	нале́житимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	нале́жачи
Дієприсл. мин. ч.	нале́живши
Пас. дієприкм. теп. ч.	нале́жений
Безособова форма	нале́жено

на-ле́-жа-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 5a.

Префікс: на-; корінь: -леж-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [nɐˈlɛʒɐte]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. кому, чому і рідше до кого — чого. бути чиєю-небудь власністю, перебувати в чиємусь розпорядженні, володінні. ◆ — Закон такий справді є, щоб землі козачі тільки до козаків належали Панас Мирний, «IV, 1955, 365» ◆ Над ставом, що колись належав економії, як проходив Давид, шуміли верби А. В. Головко, «II, 1957, 13» ◆ Був Щепкін уже жонатою, сімейною людиною, відомим актором, а все ще належав графам Волкенштейнам Оксана Іваненко, «Тарасові шляхи, 1954, 227»
2. до кого — чого. відноситися до якого-небудь розряду, виду і т. ін.; входити до складу чогось, бути членом чогось. ◆ [Дівчина:] Вона належала до того товариства? Леся Українка, «II, 1951, 99» ◆ Один із родів полянського племені, до якого належав Ант, споконвіку жив над Дніпром Семен Скляренко, «Святослав, 1959, 11»
   1. відноситися до якої-небудь галузі, часу, періоду і т. ін. ◆ Література наша (з причин, вияснення яких належить до історії) живилась переважно селом, сільським побутом М. М. Коцюбинський, «III, 1956, 238» ◆ Хлопець досить успішно склав екзамени… з української мови. Остання, як мені здається, теж належить до царства філології Г. М. Тютюнник, «Вир, 1964, 62»
3. кому, чому. бути виконуваним, здійснюваним, створеним, досягненим, здобутим ким-небудь. ◆ У створенні нашої держави провідна роль належала Володимиру Іллічу Леніну П. Г. Тичина, «III, 1957, 503» ◆ Ідея створення цього містечка належала Макару Сидоровичу Микола Руденко, Вітер…, 1958, 120 ◆ Радгоспам України належить важливе місце в сільськогосподарському виробництві Радянська Україна, 23.I 1959, 2
4. кому, чому, перев. безос. необхідно одержати; призначатися кому-небудь. ◆ — Романе Григоровичу, належить тобі ще від мене два рублі шістдесят три копійки М. П. Стельмах, «I, 1962, 120» ◆ — Зрештою, нам на культроботу гроші належать, — виходив із становища Микола Васильович Микола Петрович Трублаїні, «I, 1955, 95» ◆ [Леся:] Ось, прошу, і гроші за вашу роботу… [Тарас:] Не давайте, панно Лесю! Не візьму! [Леся:] Вам належить Леонід Смілянський, Черв. троянда, 1955, 22
5. безос. потрібно, слід. ◆ Старшині, звичайно, зовсім не належало стояти на посту Олесь Гончар, III, 1959, 309 ◆ Безшумно належало їм [бійцям] проповзти Болото і мінні поля Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 259
6. бути властивим, притаманним кому-, чому-небудь (про певну якість, особливість і т. ін.). ◆ Вдивлявся довго я У ці рядки, аж поки пригадав, Кому належить цей… почерк… М. Т. Рильський, «Мости, 1948, 15» ◆ — Справедливість у цьому місті, наскільки я пам'ятаю, належала вам і попові Христофору Олександр Петрович Довженко, «I, 1958, 462» ◆ Остання, як мені здається, теж належить до царства філології Г. М. Тютюнник, «Вир, 1964, 62»

Синоніми

1. НАЛЕ́ЖАТИ кому або з кого (про грошову суму — заробіток, внесок і т. ін.: призначатися кому або з кого-небудь), ПРИПАДА́ТИ кому, на кого (рідше) або з кого. — Док.: припа́сти. Вам [з вас] належить сто гривень; — Зрештою, нам на культроботу гроші належать, — виходив із становища Микола Васильович (М. Трублаїні); Грошей він не перебрав, навпаки, — ще йому дещо припадало (А. Кримський).

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

• як [і] належить (належало) — як потрібно, заведено, прийнято. ◆ [Павло:] Почали працювати [шахтарі] як належить Олександр Корнійчук, II, 1955, 173 ◆ Місто росло гомінливе і галасливе, як і належить столиці Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 6 ◆ На стіл, як і належало в такому випадку, подали чай з лимоном Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 93

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: належність, приналежність прикметники: приналежний, належний дієслова: приналежити прислівники: належно

Етимологія

Від ??

Переклад

бути чиєю-небудь власністю, перебувати в чиємусь розпорядженні, володінні
Англійськаen: belong (en) Польськаpl: należeć (pl) Російськаru: принадлежать (ru)

відноситися до якого-небудь розряду, виду і т. ін.; входити до складу чогось, бути членом чогось
Російськаru: относиться (ru), касаться (ru), быть (ru) в чьем владении, ведении

відноситися до якої-небудь галузі, часу, періоду і т. ін.
Російськаru: принадлежать (ru)

бути виконуваним, здійснюваним, створеним, досягненим, здобутим ким-небудь

необхідно одержати; призначатися кому-небудь
Німецькаde: man muß (de) Польськаpl: potrzebne jest (pl), potrzeba (pl), potrzebny (pl) Російськаru: следует (ru), причитается (ru) от кого, чего

потрібно, слід
Російськаru: подлежать (ru), російська

бути властивим, притаманним кому-, чому-небудь

Джерела

• Словник УЛІФ: належати
• Словник УЛІФ: належати