нарука
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | на́рука | на́руки |
| Р. | на́руки | на́рук |
| Д. | на́руці | на́рукам |
| З. | на́руку | на́руки |
| Ор. | на́рукою | на́руками |
| М. | на́руці | на́руках |
| Кл. | на́руко* | на́руки* |
на́-ру-ка
Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).
Префікс: на-; корінь: -рук-; закінчення: -а.
Вимова[ред.]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- благодіяння, добродіяння. ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія[ред.]
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |
Метаграми[ред.]
Джерела[ред.]
- О.І. Іліаді. Архаїчна лексика українських діалектів Закарпаття й реконструкція праслов'янського словника, — 2011.