нарід
Українська[ред.]
Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | на́рід | на́роди |
| Р. | на́роду | на́родів |
| Д. | на́роду, на́родові |
на́родам |
| З. | на́рід | на́роди |
| Ор. | на́родом | на́родами |
| М. | на́роді*, на́родові |
на́родах |
| Кл. | на́роде* | на́роди* |
на́-рід
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1*a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -нарід-.
Вимова[ред.]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- діал. те ж саме, що народ [≈ 1] ◆ Привернув я до громадської хати, викликав старосту, хвалю йому нарід. М. М. Коцюбинський, «Посол від чорного царя», 1897 р. (цитата з «Корпусу текстів української мови»)
Синоніми
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |