Українська
[ред.]

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	ни́каю	ни́кав ни́кала	ни́катиму	—
Ти	ни́каєш	ни́кав ни́кала	ни́катимеш	ни́кай
Він Вона Воно	ни́кає	ни́кав ни́кала ни́кало	ни́катиме	—
Ми	ни́каєм(о)	ни́кали	ни́катимем(о)	ни́каймо
Ви	ни́каєте	ни́кали		ни́кайте
Вони	ни́кають	ни́кали	ни́катимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	ни́каючи
Дієприсл. мин. ч.	ни́кавши
Пас. дієприкм. теп. ч.	—
Безособова форма	—

ни-ка-ти

Корінь: -ник-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.

ходити, рухатися без діла, без мети; тинятися. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Никає попід постаттю, а діла не робить — і снопа досі не вжала (Бердич. у.) ◆ За тим вовк не линяє, що в кошару частенько никає Матвій Номис, «№ 7208» ◆ Дід нудився, никав без роботи по хаті, по садку, заходив у пасіку І. С. Нечуй-Левицький, «IV, 1956, 202» ◆ Орися не знаходила собі місця ні в хаті, ані в саду, ходила, никала, пробувала допомогти старенькій по господарству, та в неї все валилося з рук Д. Бедзик, «Серце, 1961, 38» ◆ Свого квартиранта застала [Мелашка] па городі. Никав між зеленими зарослями, приглядався та принюхувався до всього, що вона посадила та посіяла Гончар, «Новели, 1954, 97).»

Найтісніша спорідненість
іменники: никання дієслова: никнути

Від ??

Список перекладів

Українська[ред.]