нирець

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. ни́ре́ць ни́рці́
Р. ни́рця́ ни́рці́в
Д. ни́рце́ві
ни́рцю́
ни́рця́м
З. ни́ре́ць ни́рці́
Ор. ни́рце́м ни́рця́ми
М. ни́рці́
ни́рця́
ни́рця́х
Кл. ни́рцю́* ни́рці́*

ни́р-е́ць

Іменник, істота, чоловічий рід, I відміна (тип відмінювання 5*b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -нир-; суфікс: -ець.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Нирець
Нирець

Значення[ред.]

  1. той, хто ниряє, займається нирянням [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від psl. 

[[nyrjati#=
Невідома
=|nyrjati]]

«пірнати», від д.  psl. *nyr-, psl. *nur-, psl. *nьr-, psl. *ner-, psl. *nor- «опускати», пов'язане psl. nora «нора»; — споріднене з лит. nérti «пірнати; опускати», nãras «водолаз; гагара», лат. nirt «пірнати», можливо, також санскр. náraka- «підземний світ, пекло», гр. νέρτος «яструб» (< «нирок»). —

Rudn. II 858; Фасмер III 91—92; Черных І 581—582; Преобр. І 620; ЭСБМ 8, 52—53; Brückner 365; Machek ESJČ 401; Holub—Кор. 246—247; Plevačová Slavia 1974/4, 357—361; Trautmann 196—197; Fraenkel 495. — Пор. нора́¹, ну́рити¹.

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]