номінатив

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина обм. ч.
Н. номінати́в номінати́ви номінати́ви
Р. номінати́ву номінати́вів номінати́вів
Д. номінати́ву
номінати́вові
номінати́вам  —
З. номінати́в номінати́ви номінати́ви
Ор. номінати́вом номінати́вами  —
М. номінати́ві
номінати́вові
номінати́ву
номінати́вах  —
Кл. номінати́ве* номінати́ви*  —

но-мі-на-ти́в

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (парадигма відмінювання 1 О; тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: --.

Вимова[ред.]

  • Loudspeaker.png прослухати вимову?, файл
  • УФ: []
  • Семантичні властивості[ред.]

    Значення[ред.]

    1. грам. називний відмінок ◆ На сучасному етапі розвитку мовознавства предикативний номінатив одностайно трактується мовознавцями. Валентина Зубченко, «Філологія (збірник наукових праць)», К., 2009 р.

    Синоніми[ред.]

    1. називний відмінок

    Антоніми[ред.]

    Гіпероніми[ред.]

    Гіпоніми[ред.]

    Холоніми[ред.]

    Мероніми[ред.]

    Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

    Споріднені слова[ред.]

    Найтісніша спорідненість

    Етимологія[ред.]

    Від ??

    Переклад[ред.]

    Список перекладів

    Джерела[ред.]