номінатив
Українська
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]| відмінок | однина | множина | обм. ч. |
|---|---|---|---|
| Н. | номінати́в | номінати́ви | номінати́ви |
| Р. | номінати́ва | номінати́вів | номінати́вів |
| Д. | номінати́ву номінати́вові |
номінати́вам | — |
| З. | номінати́в | номінати́ви | номінати́ви |
| Ор. | номінати́вом | номінати́вами | — |
| М. | номінати́ві | номінати́вах | — |
| Кл. | номінати́ве* | номінати́ви* | — |
но-мі-на-ти́в
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (парадигма відмінювання 1 О; тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: --.
Вимова
[ред.]
прослухати вимову?, файлСемантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- грам. називний відмінок ◆ На сучасному етапі розвитку мовознавства предикативний номінатив одностайно трактується мовознавцями. Валентина Зубченко, «Філологія (збірник наукових праць)», К., 2009 р.
Синоніми
[ред.]Антоніми
[ред.]Гіпероніми
[ред.]Гіпоніми
[ред.]Холоніми
[ред.]Мероніми
[ред.]Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Споріднені слова
[ред.]| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
[ред.]Від ??
Переклад
[ред.]| Список перекладів | |