номінатив
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина | обм. ч. |
|---|---|---|---|
| Н. | номінати́в | номінати́ви | номінати́ви |
| Р. | номінати́ва | номінати́вів | номінати́вів |
| Д. | номінати́ву номінати́вові |
номінати́вам | — |
| З. | номінати́в | номінати́ви | номінати́ви |
| Ор. | номінати́вом | номінати́вами | — |
| М. | номінати́ві | номінати́вах | — |
| Кл. | номінати́ве* | номінати́ви* | — |
но-мі-на-ти́в
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (парадигма відмінювання 1 О; тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: --.
Вимова[ред.]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- грам. називний відмінок ◆ На сучасному етапі розвитку мовознавства предикативний номінатив одностайно трактується мовознавцями. Валентина Зубченко, «Філологія (збірник наукових праць)», К., 2009 р.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |