обумовити

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я		обумо́вив	обумо́влю	—
Ти		обумо́вив обумо́вила	обумо́виш	обумо́в
Він Вона Воно		обумо́вив обумо́вила обумо́вило	обумо́влять	—
Ми		обумо́виили	обумо́вим(о)	обумо́вим(о)
Ви		обумо́вили		обумо́вте
Вони		обумо́вили	обумо́влять	—
Дійсн. дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. мин. ч.	обумо́вивши
Дієприкм. пас. мин. ч.	обумо́влений
Безособова форма	обумо́влено

обумовити (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, доконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2a.

Префікси: об-у-; корінь: -мов-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

 прослухати вимову^{?, файл}

УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. див. обумовлювати. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: обумовити
• Обумовити // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.