огірчення

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. огі́рчення огі́рчення
Р. огі́рчення огі́рчень
Д. огі́рченню огі́рченням
З. огі́рчення огі́рчення
Ор. огі́рченням огі́рченнями
М. огі́рченні
огі́рченню
огі́рченнях
Кл. огі́рчення огі́рчення

о-гі́р-чен-ня

Іменник, неістота, середній рід, II відміна (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка).


Префікс: о-; корінь: -гірч-; суфікс: -енн; закінчення: .

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. дія за знач. дієсл. огірчати. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Годі обрахувати ту дальшу зневіру пересічного француза, те огірчення загалу, те підірваний авторитету влади, яке тихо, непомітно, але прийде, як поглиблення морального упадку французького загалу, що не бачить виходу з заплутаної ситуації. «Несподіваний вислід акції Морфі, «Свобода», 25.04.1958» Джерело — www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1958/Svoboda-1958-078.pdf.

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]