одумівець

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	оду́мівець	оду́мівці
Р.	оду́мівця	оду́мівців
Д.	оду́мівцю оду́мівцеві	оду́мівцям
З.	оду́мівця	оду́мівців
Ор.	оду́мівцем	оду́мівцями
М.	оду́мівці оду́мівцеві оду́мівцю	оду́мівцях
Кл.	оду́мівцю	оду́мівці

о-ду́-мі-вець

Іменник, істота, чоловічий рід (тип відмінювання 5*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -одум-; суфікс: -івець^?.

Вимова

• МФА : [oˈdumʲiu̯et͡sʲ] (одн.), [oˈdumʲiu̯t͡sʲi] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. член ОДУМу. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ?

Переклад

Список перекладів