ознаменування

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	ознаменува́ння	ознаменува́ння
Р.	ознаменува́ння	ознаменува́нь
Д.	ознаменува́нню	ознаменува́нням
З.	ознаменува́ння	ознаменува́ння
Ор.	ознаменува́нням	ознаменува́ннями
М.	ознаменува́нні ознаменува́нню	ознаменува́ннях
Кл.	ознаменува́ння	ознаменува́ння

о-зна-ме-ну-ва́н-ня

Іменник, неістота, середній рід, II відміна (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: о-; корінь: -знамен-; суфікси: -ува-нн; закінчення: -я.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
дієслова: ознаменувати, ознаменуватися

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: ознаменування