Українська

о́-клик

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: о-; корінь: -клик-.

вигук, поклик, звертання, яким привертають чию-небудь увагу. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
голосний вигук, викрик, що виражає які-небудь почуття. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
рух, жест і т. ін., яким привертають чию-небудь увагу. ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість
іменники: окликання дієслова: окликати, окликатися, окликнути, окликнутися

Від ??

вигук, поклик, звертання, яким привертають чию-небудь увагу

голосний вигук, викрик, що виражає які-небудь почуття

рух, жест і т. ін., яким привертають чию-небудь увагу