оклик
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | о́клик | о́клики |
| Р. | о́клику | о́кликів |
| Д. | о́клику о́кликові |
о́кликам |
| З. | о́клик | о́клики |
| Ор. | о́кликом | о́кликами |
| М. | на/в о́клику | на/в о́кликах |
| Кл. | о́клике* | о́клики* |
о́-клик
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).
Префікс: о-; корінь: -клик-.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- вигук, поклик, звертання, яким привертають чию-небудь увагу. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- голосний вигук, викрик, що виражає які-небудь почуття. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- рух, жест і т. ін., яким привертають чию-небудь увагу. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| вигук, поклик, звертання, яким привертають чию-небудь увагу | |
| голосний вигук, викрик, що виражає які-небудь почуття | |
| рух, жест і т. ін., яким привертають чию-небудь увагу | |