оклик
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | о́клик | о́клики |
Р. | о́клику | о́кликів |
Д. | о́клику о́кликові |
о́кликам |
З. | о́клик | о́клики |
Ор. | о́кликом | о́кликами |
М. | на/в о́клику | на/в о́кликах |
Кл. | о́клике* | о́клики* |
о́-клик
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).
Префікс: о-; корінь: -клик-.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- вигук, поклик, звертання, яким привертають чию-небудь увагу. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- голосний вигук, викрик, що виражає які-небудь почуття. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- рух, жест і т. ін., яким привертають чию-небудь увагу. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
|
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
вигук, поклик, звертання, яким привертають чию-небудь увагу | |
голосний вигук, викрик, що виражає які-небудь почуття | |
рух, жест і т. ін., яким привертають чию-небудь увагу | |