омоніміка

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. омоні́міка  —
Р. омоні́міки  —
Д. омоні́міці  —
З. омоні́міку  —
Ор. омоні́мікою  —
М. омоні́міці  —
Кл. омоні́міко*  —

о-мо-ні-мі-ка

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.

Корінь: -омонім-; суфікс: -ік; закінчення: .

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

лінгв.

  1. сукупність омонімів якої-небудь мови [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ омоніміка української мови
  2. розділ мовознавства, який вивчає омоніми [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми

  1. ?
  2. ?

Антоніми

  1. ?
  2. ?

Гіпероніми

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів
Список перекладів

Джерела[ред.]