омоніміка
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | омоні́міка | — |
Р. | омоні́міки | — |
Д. | омоні́міці | — |
З. | омоні́міку | — |
Ор. | омоні́мікою | — |
М. | омоні́міці | — |
Кл. | омоні́міко* | — |
о-мо-ні-мі-ка
Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.
Корінь: -омонім-; суфікс: -ік; закінчення: -а.
Вимова[ред.]
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- сукупність омонімів якої-небудь мови омоніміка української мови ◆
- розділ мовознавства, який вивчає омоніми [▲ 2] ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
- ↑ ?
- ↑ розділ мовознавства
Гіпоніми
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
|
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |
Список перекладів | |