Українська

о-мо-ні-мі-ка

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.

Корінь: -омонім-; суфікс: -ік; закінчення: -а.

сукупність омонімів якої-небудь мови ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ омоніміка української мови
розділ мовознавства, який вивчає омоніми ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість
іменники: омонім прикметники: омонімічний

Від ??

Список перекладів

Список перекладів