ординарець
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | ордина́рець | ордина́рці |
| Р. | ордина́рця | ордина́рців |
| Д. | ордина́рцеві ордина́рцю |
ордина́рцям |
| З. | ордина́рця | ордина́рців |
| Ор. | ордина́рцем | ордина́рцями |
| М. | ордина́рцеві ордина́рецю |
ордина́рцях |
| Кл. | ордина́рцю | ордина́рці |
ор-ди-на́-рець
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 2*a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -ординар-; суфікс: -ець.
Вимова[ред.]
- МФА : [ɔrdeˈnɑret͡sʲ] (одн.), [ɔrdeˈnɑrt͡sʲi] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- військовослужбовець, на якого покладено обов'язки виконувати різні доручення командира або штабу. [▲ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |