ординець
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | орди́нець | орди́нці |
Р. | орди́нця | орди́нців |
Д. | орди́нцеві орди́нцю |
орди́нцям |
З. | орди́нця | орди́нців |
Ор. | орди́нцем | орди́нцями |
М. | орди́нцеві орди́нецю |
орди́нцях |
Кл. | орди́нцю | орди́нці |
ор-ди́-нець
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 2*a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -орд-; суфікси: -ин-ець.
Вимова[ред.]
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- той, хто належав до орди ◆ Повз Микулинці пролягав загарбницький татарський шлях, і ординці нападали на містечко майже щороку, тому, за переказами місцевих жителів, для захисту давні мешканці містечка збудували підземний хід аж до Теребовлі, завдовжки 9 км.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
|
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |