ординець

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. орди́нець орди́нці
Р. орди́нця орди́нців
Д. орди́нцеві
орди́нцю
орди́нцям
З. орди́нця орди́нців
Ор. орди́нцем орди́нцями
М. орди́нцеві
орди́нецю
орди́нцях
Кл. орди́нцю орди́нці

ор-ди́-нець

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 2*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -орд-; суфікси: -ин-ець.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. той, хто належав до орди ◆ Повз Микулинці пролягав загарбницький татарський шлях, і ординці нападали на містечко майже щороку, тому, за переказами місцевих жителів, для захисту давні мешканці містечка збудували підземний хід аж до Теребовлі, завдовжки 9 км.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]