оробочення

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. оробо́чення оробо́чення
Р. оробо́чення оробо́чень
Д. оробо́ченню оробо́ченням
З. оробо́чення оробо́чення
Ор. оробо́ченням оробо́ченнями
М. оробо́ченні
оробо́ченню
оробо́ченнях
Кл. оробо́чення оробо́чення

о-ро-бо́-чен-ня

Іменник, неістота, середній рід, II відміна (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка).


Префікс: о-; корінь: -робоч-; суфікси: -нн; закінчення: .

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. істор. дія за знач. дієсл. ороботити; введення, заміщення робітниками, (-цтвом), напр, у апарат. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Радапарат чекає на кращих пролетарів на виробництво. Геть з дороги тих, хто стоїть на шляху оробочення радянського апарату. «Червоний Гірник, 1930, 23 берез», 1930

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів
  1. Російська|]] (ru)


Джерела[ред.]