поміщик

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	поміщи́к	поміщики́
Р.	поміщика́	поміщикі́в
Д.	поміщико́ві поміщику́	поміщика́м
З.	поміщика́	поміщикі́в
Ор.	поміщико́м	поміщика́ми
М.	поміщико́ві поміщикі́	поміщика́х
Кл.	поміщику́	поміщики́

по-мі-щи́к

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -поміщ-; суфікс: -ик.

Вимова

• МФА : [pɔmʲiˈʃt͡ʃɪk] (одн.), [pɔmʲiʃt͡ʃeˈkɪ] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Поміщик

Значення

1. землевласник, звичайно дворянин, основним джерелом доходу якого є приватна власність на землю. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: поміщицтво, поміщиця прикметники: поміщицький

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Російськаru: помещик чол.

Джерела

• Словник УЛІФ: поміщик