попідтинню

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

по-під-ти́н-ню
Прислівник, обставинний, місця; незмінний.

Префікси: по-під-; корінь: -тин-; суфікси: .

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. розм. під тинами; на вулиці [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆  — Ходім же, Карпе, попідтинню, щоб мати не бачила. Панас Мирний, «Родина Бородаїв», 1875—1876 рр. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах) ◆ Ось прозвучали струни; попідтинню просту, сліпу кобзарську пісню чуть. Ігор Муратов, «В сім'ї вольній, новій», 1940 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах) * образно ◆ Думи мої, думи мої, // Квіти мої, діти! // Виростав вас, доглядав вас — // Де ж мені вас діти?.. // В Україну ідіть, діти! // В нашу Україну, // Попідтинню, сиротами, // А я — тут загину. Т. Г. Шевченко, «Думи мої, думи мої…», 1840 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах)
  2. перен. без притулку [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆  — Що ж ми?.. Хіба ми не люди, щоб нам погибати попідтинню голодною смертю? Панас Мирний, «Хіба ревуть воли, як ясла повні», 1880 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах) ◆ Залилась слізьми бідна жінка, уявляючи собі тих нещасних, що мруть попідтинню, не маючи й картоплини, щоб закропити душу. В. О. Речмедін, «Весняні грози», 1961 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах)

Синоніми

Антоніми

  1. ?
  2. ?

Гіпероніми

  1. ?
  2. ?

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Утворено за допомогою префіксів по- та під- та суфіксу від тин, далі від праслов'янської форми *tynъ, від котрої також виникли давньорус. ты́нъ «огорожа, паркан, стіна», укр. тин, рос. тын, білор. тын, пол. tyn, чеськ. týn, словац. týnie, полабск. (vå)tåi̯n, сербохорв. ти̏н «перегородка, внутрішня стінка», словен. tín «дощата перегородка», ст.-слав. ты́нъ «перегородка». — Запозичення з германських мов; дісл. tún «садиба, двір, сад», давньоангл. tún «огорожа», днн. tún «огорожа», двн. zūn «огорожа», ниж.-нім. Zaun «огорожа, паркан» споріднені з ірл. -dunum «фортеця»; висловлюється також думка (Мартынов Сл.-герм. взаимод. 145–153) про запозичення германських відповідників з праслов'янської мови, в якій праслов. *tynъ було пов'язане з *tyti «густо рости» і первісно означало «густі зарості». Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Редкол. О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983. — ISBN 966-00-0816-3. Т. 5: Р — Т / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін. — 2006. — 704 с. ISBN 966-00-0785-X.

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]