попідтинню

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

по-під-ти́н-ню
Прислівник, обставинний, місця; незмінний.

Префікси: по-під-; корінь: -тин-; суфікси: -н-ю.

Вимова

• МФА: [pɔpʲiˈdtɪnʲːʊ]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: [поп’ідти́н’:ю]

Семантичні властивості

Значення

1. розм. під тинами; на вулиці ◆  — Ходім же, Карпе, попідтинню, щоб мати не бачила. Панас Мирний, «Родина Бородаїв», 1875—1876 рр. [СУМ-11] ◆ Ось прозвучали струни; попідтинню просту, сліпу кобзарську пісню чуть. Ігор Муратов, «В сім'ї вольній, новій», 1940 р. [СУМ-11] * образно ◆ Думи мої, думи мої, // Квіти мої, діти! // Виростав вас, доглядав вас — // Де ж мені вас діти?.. // В Україну ідіть, діти! // В нашу Україну, // Попідтинню, сиротами, // А я — тут загину. Т. Г. Шевченко, «Думи мої, думи мої…», 1840 р. [СУМ-11]
2. перен. без притулку ◆  — Що ж ми?.. Хіба ми не люди, щоб нам погибати попідтинню голодною смертю? Панас Мирний, «Хіба ревуть воли, як ясла повні», 1880 р. [СУМ-11] ◆ Залилась слізьми бідна жінка, уявляючи собі тих нещасних, що мруть попідтинню, не маючи й картоплини, щоб закропити душу. В. О. Речмедін, «Весняні грози», 1961 р. [СУМ-11]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

• тинятися попідтинню

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: затин, затинщик, перетинка, перетинок, потинок, тин, тинина, тиновка, тиння, тинянка дієслова: тинити, обтинити

Етимологія

Утворено за допомогою префіксів по- та під- та суфіксу -ю від тин, далі від праслов'янської форми *tynъ, від котрої також виникли д.-рус. ты́нъ «огорожа, паркан, стіна», укр. тин, рос. тын, білор. тын, пол. tyn, чеськ. týn, словац. týnie, полаб. (vå)tåi̯n, сербохорв. ти̏н «перегородка, внутрішня стінка», словен. tín «дощата перегородка», ст.-слов. ты́нъ «перегородка». — Запозичення з германських мов; д.-ісл. tún «садиба, двір, сад», дав.-англ. tún «огорожа», д.-н.-нім. tún «огорожа», д.-в.-нім. zūn «огорожа», н.-нім. Zaun «огорожа, паркан» споріднені з ірл. -dunum «фортеця»; висловлюється також думка (Мартынов Сл.-герм. взаимод. 145–153) про запозичення германських відповідників з праслов'янської мови, в якій праслов. *tynъ було пов'язане з *tyti «густо рости» і первісно означало «густі зарості». Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Редкол. О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983. — ISBN 966-00-0816-3. Т. 5: Р — Т / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін. — 2006. — 704 с. ISBN 966-00-0785-X.

Переклад

Список перекладів