тин

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	ти́н	тини́
Р.	ти́ну	тині́в
Д.	ти́нові ти́ну	тина́м
З.	ти́н	тини́
Ор.	ти́ном	тина́ми
М.	тину́	тина́х
Кл.	ти́не*	тини́*

тин

Іменник чоловічого роду, відмінювання 1c^.

Корінь: -тин-.

Вимова

• МФА : [ˈtɪn] (одн.), [teˈnɪ] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: [ти́н]

Семантичні властивості

Тин [3][1] біля хати

Значення

1. огорожа, сплетена з лози, тонкого гілля ◆ Та вже ж наші слобожани // Тини городили; // Із-під лугу, із-під гаю // Лозу волочили. Я. І. Щоголів, «Тини», 1877 р. [СУМ-11] ◆ Ось і хата. Мелькнули голубі віконниці, недавно загороджений тин, на якому ще не просохло ліщинове листячко. Г. М. Тютюнник, «Вир», 1960—1962 рр. [СУМ-11] ◆ Темніли круто заплетені високі тини. Семен Журахович, «Звичайні турботи», 1960 р. [СУМ-11]
2. огорожа з очерету тощо ◆ Вся Колонтаївка рябіла й чорніла серед степу чорними покрівлями хат, жовтіла очеретяними тинами. І. С. Нечуй-Левицький, «Микола Джеря», 1876 р. [СУМ-11] ◆ Сонце весело осміхалось до яро-зелених акацій, жовтих комишових тинів, прибитої росою дороги. М. М. Коцюбинський, «Для загального добра», 1895 р. [СУМ-11]
3. огорожа з жердин, покладених горизонтально й закріплених між стовпцями ◆ Обабіч стискали нас дошки й жердини тинів та парканів, а над нами нависали стелею віти густих волоських горіхів. Ігор Муратов, «Буковинська повість», 1951 р. [СУМ-11] * образно ◆ О, забув я про тин той спижевий, // Що між нами границею став, // І тебе я, мій цвіте рожевий, // Як лиш міг, як умів, покохав! І. Я. Франко, «Я забув», 10 литопада 1883 р. [СУМ-11]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

• нашому тинові двоюрідний пліт
• ні в тин ні в ворота
• під тином, під тинами, попід тином, попід тинами
• під чужим тином, попід чужим тином
• під чужий тин
• тин з тином бути, тин з тином жити, тин у тин бути, тин у тин жити, тин об тин бути, тин об тин жити

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: затин, затинщик, перетинка, перетинок, потинок, тинина, тиновка, тиння, тинянка дієслова: тинити, обтинити прислівники: попідтинню

Етимологія

Від праслов'янської форми *tynъ, від котрої також виникли д.-рус. ты́нъ «огорожа, паркан, стіна», укр. тин, рос. тын, білор. тын, пол. tyn, чеськ. týn, словац. týnie, полаб. (vå)tåi̯n, сербохорв. ти̏н «перегородка, внутрішня стінка», словен. tín «дощата перегородка», ст.-слов. ты́нъ «перегородка». — Запозичення з германських мов; д.-ісл. tún «садиба, двір, сад», дав.-англ. tún «огорожа», д.-н.-нім. tún «огорожа», д.-в.-нім. zūn «огорожа», н.-нім. Zaun «огорожа, паркан» споріднені з ірл. -dunum «фортеця»; висловлюється також думка (Мартынов Сл.-герм. взаимод. 145–153) про запозичення германських відповідників з праслов'янської мови, в якій праслов. *tynъ було пов'язане з *tyti «густо рости» і первісно означало «густі зарості». Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Редкол. О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983. — ISBN 966-00-0816-3. Т. 5: Р — Т / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін. — 2006. — 704 с. ISBN 966-00-0785-X.

Переклад

Список перекладів
Російськаru: плете́нь (ru) чол.