тин

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. ти́н тини́
Р. ти́ну тині́в
Д. ти́нові
ти́ну
тина́м
З. ти́н тини́
Ор. ти́ном тина́ми
М. тину́ тина́х
Кл. ти́не* тини́*

тин

Іменник чоловічого роду, відмінювання 1c^.


Корінь: -тин-.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Тин [3][1] біля хати

Значення[ред.]

  1. огорожа, сплетена з лози, тонкого гілля [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Та вже ж наші слобожани // Тини городили; // Із-під лугу, із-під гаю // Лозу волочили. Я. І. Щоголів, «Тини», 1877 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах) ◆ Ось і хата. Мелькнули голубі віконниці, недавно загороджений тин, на якому ще не просохло ліщинове листячко. Г. М. Тютюнник, «Вир», 1960—1962 рр. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах) ◆ Темніли круто заплетені високі тини. Семен Журахович, «Звичайні турботи», 1960 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах)
  2. огорожа з очерету тощо [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Вся Колонтаївка рябіла й чорніла серед степу чорними покрівлями хат, жовтіла очеретяними тинами. І. С. Нечуй-Левицький, «Микола Джеря», 1876 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах) ◆ Сонце весело осміхалось до яро-зелених акацій, жовтих комишових тинів, прибитої росою дороги. М. М. Коцюбинський, «Для загального добра», 1895 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах)
  3. огорожа з жердин, покладених горизонтально й закріплених між стовпцями [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3] ◆ Обабіч стискали нас дошки й жердини тинів та парканів, а над нами нависали стелею віти густих волоських горіхів. Ігор Муратов, «Буковинська повість», 1951 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах) * образно ◆ О, забув я про тин той спижевий, // Що між нами границею став, // І тебе я, мій цвіте рожевий, // Як лиш міг, як умів, покохав! І. Я. Франко, «Я забув», 10 литопада 1883 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах)

Синоніми

Антоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?

Гіпероніми

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від праслов'янської форми *tynъ, від котрої також виникли давньорус. ты́нъ «огорожа, паркан, стіна», укр. тин, рос. тын, білор. тын, пол. tyn, чеськ. týn, словац. týnie, полабск. (vå)tåi̯n, сербохорв. ти̏н «перегородка, внутрішня стінка», словен. tín «дощата перегородка», ст.-слав. ты́нъ «перегородка». — Запозичення з германських мов; дісл. tún «садиба, двір, сад», давньоангл. tún «огорожа», днн. tún «огорожа», двн. zūn «огорожа», ниж.-нім. Zaun «огорожа, паркан» споріднені з ірл. -dunum «фортеця»; висловлюється також думка (Мартынов Сл.-герм. взаимод. 145–153) про запозичення германських відповідників з праслов'янської мови, в якій праслов. *tynъ було пов'язане з *tyti «густо рости» і первісно означало «густі зарості». Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Редкол. О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983. — ISBN 966-00-0816-3. Т. 5: Р — Т / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін. — 2006. — 704 с. ISBN 966-00-0785-X.

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]