Перейти до вмісту

прагнення

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. пра́гнення пра́гнення
Р. пра́гнення пра́гнень
Д. пра́гненню пра́гненням
З. пра́гнення пра́гнення
Ор. пра́гненням пра́гненнями
М. пра́гненні
пра́гненню
пра́гненнях
Кл. пра́гнення пра́гнення

пра́г-не-ння

Іменник, неістота, середній рід, II відміна (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка).


Корінь: -прагн-; суфікси: -нн; закінчення: .

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. cильне бажання, потяг до здійснення чого-небудь; хотіння. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від пра́гнути «сильно бажати, жадати» СУМ, Нед, пра́гнення, пра́гнущий «спраглий», прагню́чий «жадібний», прагню́щий «спраглий; той, що жадає (щось мати)» Куз, запрага́тися «бажатися, хотітися», спрагну́тися «забажатися» Нед, спра́га, спрагота́, спра́глий, спрагли́вий, спра́гнений, ст. прагнути (XVI ст.); — білор. пра́гнуць «мати спрагу; жадати; прагнути»; — очевидно, запозичення з польської мови; пол. pragnąć «прагнути, (заст.) мати спрагу», як і чеськ. prahnouti «сохнути, знемагати від спраги; жадати», словац. prahnuť, в.-луж. prahnyć «тс.», пов'язане з prażyć «смажити, пекти», пра́жити первісне значення слова, очевидно, було «висихати від спеки; пектися». — Brückner 434; Machek ESJČ 482. — Див. ще пра́жити.


Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]