праклінаць

Білоруська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп.	мин.	наказ.
Я	пракліна́ю	пракліна́ў, пракліна́ла	—
Ты	пракліна́еш	пракліна́ў, пракліна́ла	пракліна́й
Ён яна яно	пракліна́е	пракліна́ў пракліна́ла пракліна́ло	—
Мы	пракліна́ем	пракліна́лі	—
Вы	пракліна́еце	пракліна́лі	пракліна́йце
Яны	пракліна́юць	пракліна́лі	—
Дієприкм. теп. ч.	пракліна́чы
Дієприкм. мин.	пракліна́ўшы
Дієприсл. теп. ч.
Прикм. пас.
Майб	буду/будзеш… пракліна́ць

Префікс: пра-; корінь: -клін-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ць.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}

Семантичні властивості

Значення

1. . ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від кля́сти́ «проклинати; лаятися», кля́стися «присягатися», кленьба́ «прокляття» Ж, [клін, кльон, кльо́ни Ж, кля́ння, кляття́], клятьба́ «тс.», клятва, клятий, клято́ваний Я, кляту́щий Я , за́клин, (заст.) заклина́тель, заклина́ч, закля́ття, закля́тий, наклятя ВеЛ, покля́тє Нед, [проклина́ч] Нед, проклі́н, [проклі́нство] ВеБ, прокля́тниця «проклята» Нед, прокля́ття́, прокльо́ни, про́кля́тий, прокляте́нний Нед, проклятний «лайливий» Нед, прокляту́щий, сукля́тий;— рос. клясть, білор. клясці́, пол. klać, чеськ. klíti, словац. kliať, в.-луж. кleć, н.-луж. kleś, полаб. kláně (<*кlьne(tъ) «кляне», болг. кълна «клену», мак. колне «клене», сербохорв. кле́ти «проклинати», словен. kléti, ст.-слов. клѧти «тс.»;— psl. klęti «клясти, проклинати»; — споріднене з kloniti, укр. клони́ти (Brückner 232), з лат. inclīno mē «нахиляюся», гр. κλῑνομαι «схиляюся» (Machek ESJČS 205); зв'язки з дав.-англ. hlimman, д.-ісл. hlymja «дзвеніти» (Bern. І 525—526) менш вірогідні; лат. klentêt «проклинати», прус. klantemmai «проклинаємо» запозичені з слов’янських мов.— Фасмер II 259; Sławski II 193—194; ЭССЯ 10, 37—38; Gołąb LP 16, 65—66.