праклінаць
Білоруська
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]теп. | мин. | наказ. | |
---|---|---|---|
Я | пракліна́ю | пракліна́ў, пракліна́ла |
— |
Ты | пракліна́еш | пракліна́ў, пракліна́ла |
пракліна́й |
Ён яна яно |
пракліна́е | пракліна́ў пракліна́ла пракліна́ло |
— |
Мы | пракліна́ем | пракліна́лі | — |
Вы | пракліна́еце | пракліна́лі | пракліна́йце |
Яны | пракліна́юць | пракліна́лі | — |
Дієприкм. теп. ч. | пракліна́чы | ||
Дієприкм. мин. | пракліна́ўшы | ||
Дієприсл. теп. ч. | |||
Прикм. пас. | |||
Майб | буду/будзеш… пракліна́ць |
Префікс: пра-; корінь: -клін-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ць.
Вимова
[ред.]- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- . ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми
[ред.]Мероніми
[ред.]Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Колокації
[ред.]Прислів'я та приказки
[ред.]Споріднені слова
[ред.]Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
[ред.]Від кля́сти́ «проклинати; лаятися», кля́стися «присягатися», кленьба́ «прокляття» Ж, [клін, кльон, кльо́ни Ж, кля́ння, кляття́], клятьба́ «тс.», клятва, клятий, клято́ваний Я, кляту́щий Я , за́клин, (заст.) заклина́тель, заклина́ч, закля́ття, закля́тий, наклятя ВеЛ, покля́тє Нед, [проклина́ч] Нед, проклі́н, [проклі́нство] ВеБ, прокля́тниця «проклята» Нед, прокля́ття́, прокльо́ни, про́кля́тий, прокляте́нний Нед, проклятний «лайливий» Нед, прокляту́щий, сукля́тий;— рос. клясть, білор. клясці́, пол. klać, чеськ. klíti, словац. kliať, в.-луж. кleć, н.-луж. kleś, полаб. kláně (<*кlьne(tъ) «кляне», болг. кълна «клену», мак. колне «клене», сербохорв. кле́ти «проклинати», словен. kléti, ст.-слов. клѧти «тс.»;— psl. klęti «клясти, проклинати»; — споріднене з kloniti, укр. клони́ти (Brückner 232), з лат. inclīno mē «нахиляюся», гр. κλῑνομαι «схиляюся» (Machek ESJČS 205); зв'язки з дав.-англ. hlimman, д.-ісл. hlymja «дзвеніти» (Bern. І 525—526) менш вірогідні; лат. klentêt «проклинати», прус. klantemmai «проклинаємо» запозичені з слов’янських мов.— Фасмер II 259; Sławski II 193—194; ЭССЯ 10, 37—38; Gołąb LP 16, 65—66.