прокляття

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. прокля́ття  —
Р. прокля́ття  —
Д. прокля́ттю  —
З. прокля́ття  —
Ор. прокля́ттям  —
М. прокля́тті
прокля́ттю
 —
Кл. прокля́ття  —

про-кля́т-тя

Іменник, неістота, середній рід, II відміна (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.

Префікс: про-; корінь: -клят-; суфікс: ; закінчення: .

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. різке засудження кого-небудь, що часто свідчить про безповоротний розрив із ним та супроводжується зловісним побажанням, пророцтвом. ‖ засудження, супроводжуване відлученням від церкви.
  2. прояв різкого осуду кого-, чого-небудь, великого обурення кимсь, чимсь, ненависті до когось, чогось і т. ін. ‖ лайливий вислів, яким виражають такі почуття.
  3. уживається для вираження великого невдоволення, сильного обурення, досади, відчаю і т. ін.
  4. те, що обтяжує, мучить, робить нещасним когось, завдає лиха, горя тощо.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

різке засудження кого-небудь, що часто свідчить про безповоротний розрив із ним та супроводжується зловісним побажанням, пророцтвом.
прояв різкого осуду кого-, чого-небудь, великого обурення кимсь, чимсь, ненависті до когось, чогось і т. ін.
уживається для вираження великого невдоволення, сильного обурення, досади, відчаю і т. ін.
те, що обтяжує, мучить, робить нещасним когось, завдає лиха, горя тощо.

Див. також[ред.]

Джерела[ред.]