приголосний

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відм. однина (чол. р.) однина (жін. р.) однина (сер. р.) множина
Н. при́голосний при́голосна при́голосне при́голосні
Р. при́голосного при́голосної при́голосного при́голосних
Д. при́голосному при́голосній при́голосному при́голосним
З. при́голосного (іcт.)
при́голосний (неіст.)
при́голосну при́голосне при́голосних (іст.)
при́голосні (неіст.)
О. при́голосним при́голосною при́голосним при́голосними
М. при́голоснім
при́голосному
при́голосній при́голоснім
при́голосному
при́голосних

при́-го-лос-ний·й

Прикметник, відмінювання 1a.

Префікс: при-; корінь: -голос-; суфікс: -н-; закінчення: -ий

Вимова[ред.]

  • МФА: [ˈprɪɦɔ̝lɔ̝snɪi̯]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. лінгв. Який утворюється внаслідок проходження струменя повітря через перепону в якомусь місці мовного апарату (про звуки мови). ◆ Приголосний звук. // у знач. ім. приголосний, -ного, чол. Звук, основою якого є шум, що виникає внаслідок проходження видихуваного струменя повітря через певну перепону, утворювану в якому-небудь місці мовного апарату. ◆ Середньоязикові приголосні. ◆ Носові приголосні.

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Похідне утворення від голос, див.

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]