приголосний

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відм. однина множина
чол. р. сер. р. жін. р.
Н. при́голосний при́голосне при́голосна при́голосні
Р. при́голосного при́голосного при́голосної при́голосних
Д. при́голосному при́голосному при́голосній при́голосним
З. (іст./неіст.) при́голосного
при́голосний
при́голосне при́голосну при́голосних
при́голосні
О. при́голосним при́голосним при́голосною при́голосними
М. при́голосному
при́голоснім
при́голосному
при́голоснім
при́голосній при́голосних

при́-го-лос-ний·й

Прикметник, прикметникове відмінювання 1a.

Префікс: при-; корінь: -голос-; суфікс: -н-; закінчення: -ий

Вимова[ред.]

  • МФА: [ˈprɪɦɔ̝lɔ̝snɪi̯]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. лінгв. Який утворюється внаслідок проходження струменя повітря через перепону в якомусь місці мовного апарату (про звуки мови). ◆ Приголосний звук. // у знач. ім. приголосний, -ного, чол. Звук, основою якого є шум, що виникає внаслідок проходження видихуваного струменя повітря через певну перепону, утворювану в якому-небудь місці мовного апарату. ◆ Середньоязикові приголосні. ◆ Носові приголосні.

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Похідне утворення від голос, див.

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]