призовник
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | призовни́к | призовники́ |
| Р. | призовника́ | призовникі́в |
| Д. | призовнико́ві призовнику́ |
призовника́м |
| З. | призовника́ | призовникі́в |
| Ор. | призовнико́м | призовника́ми |
| М. | призовнико́ві призовникі́ |
призовника́х |
| Кл. | призовнику́ | призовники́ |
при-зов-ни́к
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3b за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -призов-; суфікс: -ник.
Вимова[ред.]
- МФА : [prezɔu̯ˈnɪk] (одн.), [prezɔu̯neˈkɪ] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- особа, приписана до призовної дільниці[1][▲ 1] ◆ немає прикладів застосування.
- той, хто призивається на військову службу ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |
| Список перекладів | |
Джерела[ред.]
- ↑ (ч.2 п.9 ст.1 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» №2232 від 22.03.1992р.)