прогонич
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | прого́нич | прого́ничі |
| Р. | прого́нича | прого́ничів |
| Д. | прого́ничеві прого́ничу |
прого́ничам |
| З. | прого́нич | прого́ничі |
| Ор. | прого́ничем | прого́ничами |
| М. | прого́ничі прого́ничу |
прого́ничах |
| Кл. | прого́ничу* | прого́ничі* |
про-го́-нич
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 4a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -прогонич-.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- залізний прут для замикання віконниць, дверей, воріт. [≈ 1] ◆ Там, у однім вікні, грюкнув прогонич - і розчинилася віконниця. Панас Мирний
Синоніми
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |