Українська
[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відм.
|
однина (чол. р.)
|
однина (жін. р.)
|
однина (сер. р.)
|
множина
|
| Н.
|
промени́стий |
промени́ста |
промени́сте |
промени́сті
|
| Р.
|
промени́стого |
промени́стої |
промени́стого |
промени́стих
|
| Д.
|
промени́стому |
промени́стій |
промени́стому |
промени́стим
|
| З.
|
промени́стого (іcт.)
промени́стий (неіст.) |
промени́сту |
промени́сте |
промени́стих (іст.)
промени́сті (неіст.)
|
| О.
|
промени́стим |
промени́стою |
промени́стим |
промени́стими
|
| М.
|
промени́стім
промени́стому |
промени́стій |
промени́стім
промени́стому |
промени́стих
|
про-ме-ни́с-тий
Прикметник, відмінювання 1a.
Корінь: -промен-; суфікс: -ист; закінчення: -ий.
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- який випромінює світло [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1]
- пройнятий світлом; блискучий [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2]
- щедрий на сонце; сонячний [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3]
- перен. життєрадісний, сяючий (про людину) [≈ 4][≠ 4][▲ 4][▼ 4]
- перен. сповнений внутрішнього сяйва (про очі, погляд, обличчя і т. ін.) [≈ 5][≠ 5][▲ 5][▼ 5]
- перен. радісний, щасливий (про долю, сучасне, майбутнє і т. ін.) [≈ 6][≠ 6][▲ 6][▼ 6]
- перен. який западає в душу (про слово); проникливий [≈ 7][≠ 7][▲ 7][▼ 7]
- перен. який вражає (про красу); сліпучий [≈ 8][≠ 8][▲ 8][▼ 8]
- те ж саме, що променеподібний, який має променеподібну структуру [≈ 9][≠ 9][▲ 9][▼ 9] ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Етимологія[ред.]
Від про́мінь «смуга світла; [рукав річки]», променяки́ «підклас одноклітинних тварин класу сардових, Radiolaria», променюва́ння, промі́нниця «райдужна оболонка (ока)» Она, промі́ння, промене́вий, промени́стий, променюв́альний, променя́стий, проміни́стий, промі́нний, проміня́стий, промени́тися, промені́ти(ся), проміни́тися, промінюва́ти «променіти» Куз, випромі́нювати, опромі́нний «оточений промінням» Ж, опромі́нювати, ст. промень «промінь (1621); струмінь (води, крові) (1656)»; — білор. прамень «промінь»; — запозичення з польської мови; пол. promień «промінь; смуга; пасмо; спиця (колеса); рукав річки» відповідає укр. по́ромінь «промінь». — Німчук 32—33; Огієнко РМ 1938 І 43. — Див.
ще по́ромінь.
Переклад[ред.]
| пройнятий світлом; блискучий
|
|
|
| щедрий на сонце; сонячний
|
|
|
| сповнений внутрішнього сяйва
|
|
|
| який вражає (про красу); сліпучий
|
|
|
| променеподібний, який має променеподібну структуру
|
|
|
Джерела[ред.]
прослухати вимову?, файл