пуцьвірінок
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | пу́цьвірінок | пу́цьвіріньки |
| Р. | пу́цьвірінька | пу́цьвіріньків |
| Д. | пу́цьвірінькові пу́цьвіріньку |
пу́цьвірінькам |
| З. | пу́цьвірінок | пу́цьвіріньки |
| Ор. | пу́цьвіріньком | пу́цьвіріньками |
| М. | пу́цьвірінькові пу́цьвіріньку |
пу́цьвіріньках |
| Кл. | пу́цьвіріньку* | пу́цьвіріньки* |
пу́-цьві-рі-нок
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3*a°^ за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -пуцьвірінок-.
Вимова[ред.]
- МФА : [ˈput͡sʲʋʲirʲinɔk] (одн.), [ˈput͡sʲʋʲirʲinʲke] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- діал. безпере пташеня. ◆ Вона драла по гніздах пуцьвірінків. Олекса Стороженко, «1957» ◆ Схопивши черв'яка, зникала [пташка] з ним десь у хащі, де в затишному кубельці чекали жовтопухі пуцьвірінки. О. В. Донченко, «1957»
- маленька дитина. ◆ — О, пуцьвірінку Купидоне! Любуйся, як Дидона стогне… Щоб ти маленьким був пропав! Котляревський, «1952» ◆ — Не встигла я на якусь часинку одвернутися до куми, а він почав з дітьми пиріжки з квасолею ліпити. Не вміє ж, ледачий макогон, а взявся, щоб потішити своїх пуцьвірінків. М. П. Стельмах, «1962»
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| птах | |
| дитина | |
| |