Українська

ра́-ти-ще

Іменник, неістота, середній рід (тип відмінювання 4a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -рат-; суфікс: -ищ; закінчення: -е.

дерев'яна палиця, до якої прикріплюється полотнище прапора, на яку настромлюється вістря списа і т. ін. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Глухо застукали копита по забутій дорозі, кінь відсунувся вглиб, і видно стало вершника — воїна в шоломі та залізних наплічниках, у руках довгий спис, на боці величезна важка сокира, і ратище ще якоїсь зброї визирає через плече… М. та С. Дяченки
те ж саме, що спис. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Вона вхопила обома руками ратище і, опершись плечима о кам'яний облаз, наставила його насупротив медведиці. І. Я. Франко, «Захар Беркут»

Найтісніша спорідненість

Від ??

дерев'яна палиця
Російська_ru: древко ^(ru) сер.

спис
Російська_ru: копьё ^(ru) сер.