Див. також Рахуба.

Українська

ра-ху́-ба

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -рахуб-; закінчення: -а.

розм. заст. лічба, рахування. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ немає прикладів застосування.
заст. розрахунок, [[міркування]. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ немає прикладів застосування.
розм. неприємний клопіт із ким-, чим-небудь. ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]} ◆ [Герцель]: …Нащо мені рахуба та здалася: щоб староста, вельможний пан, побачив гарну жінку і зараз одібрав? Іван Карпенко-Карий, Бондарівна

Перебили тобі рахубу. Мошко, ну, та нічого - за спину не ллє, починай знову (Вас., III, 1960, 187);
Рахуби не дати кому, чому: а) не змогти порахувати кого-, що-небудь; б) не змогти справитися, впоратися з ким-, чим-небудь. На третьому році лишився [батько] круглим сиротою. Жив у тітки - не любила: своїм рахуби не дасть, а ще й він зайвим ротом (Головко, II, 1957, 389).
Добрати рахуби в чому - зрозуміти що-небудь, розібратися в чомусь. Він був грамотій і міг добрати рахуби в тому, що відбувалось у церкві (Мик., II, 1957, 538);

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів

розрахунок, міркування

неприємний клопіт