Українська

ре-зо-лю́-ці-я

Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 7a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -резолюц-; суфікс: -і; закінчення: -я.

рішення, постанова, ухвалена після її обговорення на з’їздах, зборах будь-яких колегіальних органів. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Найчастіше резолюцію приймають на зборах, нарадах, з'їздах, конференціях; її вміщують у кінці протоколу або пишуть окремо і додають до нього
розв'язання, дозвіл. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість

??

Список перекладів

Список перекладів