розмовляти

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	розмовля́ю	розмовля́в розмовля́ла	розмовля́тиму	—
Ти	розмовля́єш	розмовля́в розмовля́ла	розмовля́тимеш	розмовля́й
Він Вона Воно	розмовля́є	розмовля́в розмовля́ла розмовля́ло	розмовля́тиме	—
Ми	розмовля́єм(о)	розмовля́ли	розмовля́тимем(о)	розмовля́ймо
Ви	розмовля́єте	розмовля́ли		розмовля́йте
Вони	розмовля́ють	розмовля́ли	розмовля́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	розмовля́ючи
Дієприсл. мин. ч.	розмовля́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.	—
Безособова форма	—

роз-мов-ля́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Префікс: роз-; корінь: -мовл-; суфікс: -я; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА : [rɔzmɔu̯ˈlʲɑte] (одн.), [—] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. усно обмінюватися думками, вести розмову, бесіду з ким-небудь. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
2. передавати свої думки, почуття за допомогою міміки, жестів. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
3. перев. із запереч. не, з ким, між ким, розм. підтримувати стосунки, зв'язки, спілкуватися з ким-небудь. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
4. мати здатність, уміти говорити, висловлювати свої думки, почуття. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
5. говорити, володіти якою-небудь мовою. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

усно обмінюватися думками, вести розмову, бесіду з ким-небудь
Англійськаen: talk, speak, chat, converse, confabulate, confab, chin, discourse, tongue, pow-wow, commune Білоруськаbe: размаўляць, гаварыць Німецькаde: sprechen, reden Російськаru: разговаривать, говорить, беседовать

передавати свої думки, почуття за допомогою міміки, жестів

підтримувати стосунки, зв'язки, спілкуватися з ким-небудь

мати здатність, уміти говорити, висловлювати свої думки, почуття

говорити, володіти якою-небудь мовою

Джерела

• Словник УЛІФ: розмовляти
• Розмовляти // Словник української мови : в 11 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К. : Наукова думка, 1970—1980.