розчухати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я		розчу́хав	розчу́хаю	—
Ти		розчу́хав розчу́хала	розчу́хаєш	розчу́хай
Він Вона Воно		розчу́хав розчу́хала розчу́хало	розчу́хає	—
Ми		розчу́хали	розчу́хаєм(о)	розчу́хаймо
Ви		розчу́хали		розчу́хайте
Вони		розчу́хали	розчу́хають	—
Дійсн. дієприкм. мин. ч.	—
Дієприсл. мин. ч.	розчу́хавши
Дієприкм. пас. мин. ч.	розчу́ханий
Безособова форма	розчу́хано

роз-чу́-ха-ти

Дієслово, доконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2a.

Префікс: роз-; корінь: -чух-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [roˈʒt͡ʃuxɐte]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. ◆ немає прикладів застосування.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від чу́хати «терти, шкребти шкіру, шоб не свербіла; куйовдити волосся, почісуючи пальцями», чі́хати «тс.», чюхати «чухати» ДзУЗЛП, [чухани́ці] (у примовці, що вживається під час гри в нямкало з жестами, що наслідують чухання: чу́хи, чу́хи, чухани́ці, добрі з ма́ком паляни́ці), чу́ханка «короста» ЛПол, чу́хи «мн., чухання», [чу́хачка, чухна́] «тс.», чухно́ «верблячка» Кур, зачу́ханий, очу́хатися «стертися; (перен.) прийти до нормального стану, одужати; отямитися», прочуха́н «покарання (побоями)», прочуха́нка «тс.» СУМ, Нед; — рос. чу́хаться «чухатися; опритомнювати», білор. чу́хаць, чуха́цца, пол. заст. czochać się, чеськ. čachat «їхати, іти»], слц. [čuchac (diľe)] «мити, скребти (підлогу)», сербохорв. че̏хати «обривати, обламувати, общипувати», словен. čéhati «гладити, скребти по шкірі (особливо тварину)», cohati «чистити скреблом», cohati se «чесатися, тертися»; — psl. čexati (čuxati/čoxati); експресивне утворення від česati, укр. чеса́ти з переходом s в х та пізнішою нерегулярною зміною голосних у корені. — Sł. prasł. II 121 — 122; Маchek ESJČ 96, LP IV 121; Skok I 312. — Див. ще чесати. — Пор. чи́стрити, чу́хра́ти.

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: розчухати