рунтато

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	рунта́то	рунта́ти
Р.	рунта́та	рунта́т
Д.	рунта́тові рунта́ту	рунта́там
З.	рунта́та	рунта́т
Ор.	рунта́том	рунта́тами
М.	рунта́тові рунта́ту	рунта́тах
Кл.	рунта́то	рунта́ти

рун-та́-то

Іменник, істота, спільний рід (може узгоджуватися з іншими частинами мови як чоловічого, так і жіночого роду), II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -рун-; корінь: -тат-; закінчення: -о.

Вимова

• МФА : [rʊnˈtɑtɔ] (одн.), [rʊnˈtɑte] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. жрець у РУНВІРі. ◆ Наприкінці життя Данько (Богдан) Кізан перейшов у РУН Віру (Рідна Українська Національна Віра). Тож обряд поховання здійснив рунтато Житомир Сергійчук (м. Черкаси).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ?

Переклад

Список перекладів