Українська

сво-ло-ко́в-щи-на

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.

Корінь: -сволок-; суфікси: -ов -щин; закінчення: -а.

етн. обряд, пов’язаний з будовою хата, ушануванням сволока як сакрального об’єкта українців. ◆ Особлива роль сволока у народному житлі яскравіше відобразилась, в обрядовості. «Сволоковщини» — один з головних обрядів, який супроводжував будівництво хати у багатьох районах України. Сволок покривався кожухами або хустинками й обережно підіймався майстрами на стіни: його намагалися не бити, «бо буде голова у хазяїна боліти, або часто чадітиме». Пригарів О. А., «Надписи на сволоках хат запорозьких козаків»

Найтісніша спорідненість
іменники: сволок

Від ??

Список перекладів

Регіональне і загальне в історії: Тези міжнародної наукової конференції, присвяченої 140-річчю від дня народження Д.І.Яворницького та 90-літтю XIII Археологічного з’їзду (9 листопада 1995 р.). Дніпропетровськ, 1995. — 328 с.

сволоковщина