силувати

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я си́лую си́лував си́луватиму  —
Ти си́луєш си́лував
си́лувала
си́луватимеш си́луй
Він
Вона
Воно
си́лує си́лував
си́лувала
си́лувало
си́луватиме  —
Ми си́луєм(о) си́лували си́луватимем(о) си́луймо
Ви си́луєте си́лували си́луйте
Вони си́лують си́лували си́луватимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. си́луючи
Дієприсл. мин. ч. си́лувавши
Безособова форма [[{{{3}}}но]]

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2a. Відповідне дієслово доконаного виду — присилувати.


Корінь: -сил-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. спонукати щось робити супроти волі ◆ Не силуйте мене за нелюба. ◆ У нас по циганській: не хоче робити — не силуй, їсти не хоче — бий.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від укр. сила.

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]

  1. Б. Грінченко. «Словарь української мови».