силувати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	си́лую	си́лував	си́луватиму	—
Ти	си́луєш	си́лував си́лувала	си́луватимеш	си́луй
Він Вона Воно	си́лує	си́лував си́лувала си́лувало	си́луватиме	—
Ми	си́луєм(о)	си́лували	си́луватимем(о)	си́луймо
Ви	си́луєте	си́лували		си́луйте
Вони	си́лують	си́лували	си́луватимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	—
Дієприкм. мин. ч.	—
Дієприсл. теп. ч.	си́луючи
Дієприсл. мин. ч.	си́лувавши
Безособова форма	си́лувано

силувати (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2a. Відповідне дієслово доконаного виду — приси́лувати.

Корінь: -сил-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. спонукати щось робити супроти волі. ◆ Не силуйте мене за нелюба. ◆ У нас по циганській: не хоче робити — не силуй, їсти не хоче — бий.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: сила, сильник прикметники: сильний дієслова: силкуватися прислівники: сильно

Етимологія

Від укр. сила.

Переклад

Список перекладів
Російськаru: заставлять (ru); книжн. понуждать (ru); (сильнее) принуждать (ru), насиловать (ru), неволить (ru), розм. приневоливать (ru)

Джерела

• Словник УЛІФ: силувати

1. Б. Грінченко. «Словарь української мови».