смерековий

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відм. однина (чол. р.) однина (жін. р.) однина (сер. р.) множина
Н. смере́ковий смере́кова смере́кове смере́кові
Р. смере́кового смере́кової смере́кового смере́кових
Д. смере́ковому смере́ковій смере́ковому смере́ковим
З. смере́кового (іcт.)
смере́ковий (неіст.)
смере́кову смере́кове смере́кових (іст.)
смере́кові (неіст.)
О. смере́ковим смере́ковою смере́ковим смере́ковими
М. смере́ковім
смере́ковому
смере́ковій смере́ковім
смере́ковому
смере́кових

сме-ре́-ко-вий

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -смерек-; суфікс: -ов; закінчення: -ий.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. прикм. до смерека ◆ Покликав [Іван]: — Марічко! […] М'яке запинало смерекового гілля ковтнуло той поклик. М. М. Коцюбинський, «Тіні забутих предків», 1911 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах) ◆ Стежка вела високими верхами і густими смерековими борами. І. Я. Франко, «Петрії й Довбущуки», 1913 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах) ◆ Довкола, на горах і в долинах, шумить і гуде смерековий ліс. Степан Чорнобривець, «Визволена земля», 1959 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах)
  2. зроблений, виготовлений із смереки, з її гілок ◆ Піду на грядки, і Семенко зі мною […] Зробив я йому сапочку смерекову, йде по слідах та й собі нахиляється, аж зопріє. Ігор Муратов, «Буковинська повість», 1951 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах) ◆ Солдат на буковій корі // Вирізав те слово тесаком // Та й закрив смерековим вінком, // Щоб не вгледів старший офіцер. П. М. Воронько, «Три покоління», 1950 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах)
  3. засаджений, порослий смереками ◆ Сині смерекові гори затягнуло холодною імлою. Юрій Бедзик, «Украдені гори», 1969 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах)

Синоніми[ред.]

  1. ялиновий
  2. ялиновий
  3. смеречаний, ялиновий

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

  1. дерев'яний
  2. дерев'яний, деревний, гільчастий, гіллястий
  3. дерев'яний

Гіпоніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Утворено за допомогою суфіксу -ов від смерека, далі від праслов'янської форми *smerkъ, від котрої також виникли давньорус. смьрчь «кедр», укр. смерека, пол. smereka «ялина», świerk «ялина; модрина», чеськ. smrk «ялина», smrčina «ялина; смерекові зарослі, смерековий ліс», словац. smrek «ялина звичайна», smriečik «ялина звичайна», smriečok «ялина звичайна», в.-луж. šmrěk «ялина», н.-луж. šmrěka «ялиця», болг. смрека «яловець звичайний». — Загальноприйнятної етимології не має; тлумачиться іноді як доіндоєвропейське (праіндоєвропейське) субстратне слово (Holub—Lyer 444; Skok III 295); пов'язується з вірм. մայր «кедр, сосна, ялиця», մայրի «кедровий ліс, хвойний ліс» (Преобр. II 335; Brugmann Grundiss I 741); припускається також зв'язок з лит. smarsas «жир, мазь», дісл. smǫr «масло (вершкове), жир», двн. smëro «масло (вершкове), жир», днн. smëro «масло (вершкове), жир», ниж.-нім. schmieren «намазувати» за ознакою смолистості (Младенов 595) або з рос. смердеть (Charpentier Glotta 9, 56) чи з давньогрец. σμῑλαξ «тис» (Machek ESJČ 562); вважається запозиченням з давніх іранських мов, у яких рефлексом ір. *srva-, *srma- означалися різні види дерев (Трубачёв Этимология 1965, 32—33); висловлюється припущення про належність до давніх індоєвропейських назв дерев звуконаслідувального характеру (Schuster-Šewc 1462—1463). Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Редкол. О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983. — ISBN 966-00-0816-3. Т. 5: Р — Т / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін. — 2006. — 704 с. ISBN 966-00-0785-X.

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]