смерека

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. смере́ка смере́ки
Р. смере́ки смере́к
Д. смере́ці смере́кам
З. смере́ку смере́ки
Ор. смере́кою смере́ками
М. смере́ці смере́ках
Кл. смере́ко* смере́ки*

сме-ре́-ка

Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -смерек-; закінчення: .

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Смерека [1].
Смерека [3].

Значення[ред.]

  1. (Picea abies, L.) багаторічне вічнозелене хвойне дерево з конусоподібною кроною ◆ Гей, піду я в ті зелені гори, // Де смереки гомонять високі… Леся Українка, «Гей, піду я в ті зелені гори…», 1902 р. ◆ Тут, на верховині, красувалися смереки з їх могутніми кронами. Семен Журахович * у порівняннях ◆ Де ж ти, моя далека? // Немов зажурена смерека, // Стоїш на вискалі сама. Платон Воронько, «За всі літа розлуки», 1945—1942 р.
  2. деревина смереки [1] ◆ Для виготовлення опор повітряної високовольтної лінії застосовують сосну, модрину, смереку і дуб. , «Сільські лінії електропередачі», 1956 р.
  3. збірн. зарослі смереки [1] ◆ Над головою нависають гірські кряжі, вкриті буком і смерекою. Василь Кучер, 1948 р.

Синоніми[ред.]

  1. ялина звичайна

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

  1. дерево
  2. деревина
  3. зарослі

Гіпоніми[ред.]

  1.  ?
  2.  ?
  3.  ?

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від праслов'янської форми *smerkъ, від якої також виникли давньорус. смьрчь «кедр», укр. смерека, пол. smereka «ялина», świerk «ялина; модрина», чеськ. smrk «ялина», smrčina «ялина; смерекові зарослі, смерековий ліс», словац. smrek «ялина звичайна», smriečik «ялина звичайна», smriečok «ялина звичайна», в.-луж. šmrěk «ялина», н.-луж. šmrěka «ялиця», болг. смрека «яловець звичайний». — Загальноприйнятної етимології не має; тлумачиться іноді як доіндоєвропейське (праіндоєвропейське) субстратне слово (Holub—Lyer 444; Skok III 295); пов'язується з вірм. մայր «кедр, сосна, ялиця», մայրի «кедровий ліс, хвойний ліс» (Преобр. II 335; Brugmann Grundiss I 741); припускається також зв'язок з лит. smarsas «жир, мазь», дісл. smǫr «масло (вершкове), жир», двн. smëro «масло (вершкове), жир», днн. smëro «масло (вершкове), жир», ниж.-нім. schmieren «намазувати» за ознакою смолистості (Младенов 595) або з рос. смердеть (Charpentier Glotta 9, 56) чи з давньогрец. σμῑλαξ «тис» (Machek ESJČ 562); вважається запозиченням з давніх іранських мов, у яких рефлексом ір. *srva-, *srma- означалися різні види дерев (Трубачёв Этимология 1965, 32—33); висловлюється припущення про належність до давніх індоєвропейських назв дерев звуконаслідувального характеру (Schuster-Šewc 1462—1463). Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Редкол. О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983. — ISBN 966-00-0816-3. Т. 5: Р — Т / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін. — 2006. — 704 с. ISBN 966-00-0785-X.

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]