смерека

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	смере́ка	смере́ки
Р.	смере́ки	смере́к
Д.	смере́ці	смере́кам
З.	смере́ку	смере́ки
Ор.	смере́кою	смере́ками
М.	смере́ці	смере́ках
Кл.	смере́ко*	смере́ки*

сме-ре́-ка

Іменник жіночого роду, відмінювання 3a.

Корінь: -смерек-; закінчення: -а.

Вимова

• МФА : [smeˈrɛkɐ] (одн.)  вимова^{?, файл} [smeˈrɛke] (мн.)   вимова^{?, файл}
• УФ: [сме^ире́ка]

Семантичні властивості

Смерека [1]

[2]

Смерека [3]

[3]

Значення

1. (Picea abies, L.) багаторічне вічнозелене хвойне дерево з конусоподібною кроною ◆ Гей, піду я в ті зелені гори, // Де смереки гомонять високі… Леся Українка, «Гей, піду я в ті зелені гори…», 1902 р. ◆ Тут, на верховині, красувалися смереки з їх могутніми кронами. Семен Журахович, «Вечiр над Орiлькою», 1958 р. * у порівняннях ◆ Де ж ти, моя далека? // Немов зажурена смерека, // Стоїш на вискалі сама. П. М. Воронько, «За всі літа розлуки», 1945—1962 р.
2. деревина смереки [1] ◆ Для виготовлення опор повітряної високовольтної лінії застосовують сосну, модрину, смереку і дуб. «Сільські лінії електропередачі», 1956 р.
3. збірн. зарослі смереки [1] ◆ Над головою нависають гірські кряжі, вкриті буком і смерекою. В. С. Кучер, «Золоті руки», 1948 р.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
зменш.-пестливі форми: смеречка, смерічка ін. іменники: смереча, смеречина, смеречник, смеречнюк, смереччя, смеріччя прикметники: смерековий

Етимологія

Від праслов'янської форми *smerkъ, від котрої також виникли д.-рус. смьрчь «кедр», укр. смерека, пол. smereka «ялина», świerk «ялина; модрина», чеськ. smrk «ялина», smrčina «ялина; смерекові зарослі, смерековий ліс», словац. smrek «ялина звичайна», smriečik «ялина звичайна», smriečok «ялина звичайна», в.-луж. šmrěk «ялина», н.-луж. šmrěka «ялиця», болг. смрека «яловець звичайний». — Загальноприйнятної етимології не має; тлумачиться іноді як доіндоєвропейське (праіндоєвропейське) субстратне слово (Holub—Lyer 444; Skok III 295); пов'язується з вірм. մայր «кедр, сосна, ялиця», մայրի «кедровий ліс, хвойний ліс» (Преобр. II 335; Brugmann Grundiss I 741); припускається також зв'язок з лит. smarsas «жир, мазь», д.-ісл. smǫr «масло (вершкове), жир», д.-в.-нім. smëro «масло (вершкове), жир», д.-н.-нім. smëro «масло (вершкове), жир», н.-нім. schmieren «намазувати» за ознакою смолистості (Младенов 595) або з рос. смердеть (Charpentier Glotta 9, 56) чи з д.-грец. σμῑλαξ «тис» (Machek ESJČ 562); вважається запозиченням з давніх іранських мов, у яких рефлексом ір. *srva-, *srma- означалися різні види дерев (Трубачёв Этимология 1965, 32—33); висловлюється припущення про належність до давніх індоєвропейських назв дерев звуконаслідувального характеру (Schuster-Šewc 1462—1463). Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Редкол. О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983. — ISBN 966-00-0816-3. Т. 5: Р — Т / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін. — 2006. — 704 с. ISBN 966-00-0785-X.

Переклад

багаторічне вічнозелене хвойне дерево з конусоподібною кроною
Російськаru: ель (ru) жін. Словацькаsk: smrek (sk) чол.

деревина смереки

зарослі смереки

Джерела

• Словник УЛІФ: смерека