Українська

спо-ку́с-ник

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікси: с-по-; корінь: -кус-; суфікс: -ник.

той, хто спокушає, зводить дівчат, жінок, настирливо домагаючись інтимних стосунків. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Серце Полине було розбите, спаскуджена й сплюндрована душа. Спокусника свого вона… прокляла на все життя. Ю. Смолич ◆ Забравши гроші, спокусник, неначе веселий дідько, виплигнув з келії. І. С. Нечуй-Левицький

Найтісніша спорідненість
іменники: спокусниця, спокусливість прикметники: спокусливий

Від ??

Список перекладів
Російська_ru: искуситель ^(ru) чол.; соблазнитель ^(ru) чол.; заст. прельститель ^(ru) чол., прелестник ^(ru) чол.; обольститель ^(ru) чол.; книжн. совратитель ^(ru) чол.; книжн. мужчина, развращающий кого-нибудь — обычно развратитель ^(ru) чол.