спокусник

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. споку́сник споку́сники
Р. споку́сника споку́сників
Д. споку́сникові
споку́снику
споку́сникам
З. споку́сника споку́сників
Ор. споку́сником споку́сниками
М. споку́сникові, споку́снику споку́сниках
Кл. спокуснику споку́сники

спо-ку́с-ник

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікси: с-по-; корінь: -кус-; суфікс: -ник.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. той, хто спокушає, зводить дівчат, жінок, настирливо домагаючись інтимних стосунків. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Серце Полине було розбите, спаскуджена й сплюндрована душа. Спокусника свого вона… прокляла на все життя. Ю. Смолич ◆ Забравши гроші, спокусник, неначе веселий дідько, виплигнув з келії. Н.-Лев.

Синоніми

Антоніми

  1. ?
  2. ?

Гіпероніми

  1. ?
  2. ?

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]