спокусник

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. споку́сник споку́сники
Р. споку́сника споку́сників
Д. споку́сникові
споку́снику
споку́сникам
З. споку́сника споку́сників
Ор. споку́сником споку́сниками
М. споку́сникові
споку́снику
споку́сниках
Кл. споку́снику споку́сники

спо-ку́с-ник

Іменник, істота, чоловічий рід (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікси: с-по-; корінь: -кус-; суфікс: -ник.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. той, хто спокушає, зводить дівчат, жінок, настирливо домагаючись інтимних стосунків ◆ Серце Полине було розбите, спаскуджена й сплюндрована душа. Спокусника свого вона… прокляла на все життя. Ю. Смолич ◆ Забравши гроші, спокусник, неначе веселий дідько, виплигнув з келії. Н.-Лев.

Синоніми[ред.]

  1. звабник, баламут, перелесник, донжуан

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]