спокусник
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | споку́сник | споку́сники |
Р. | споку́сника | споку́сників |
Д. | споку́сникові споку́снику |
споку́сникам |
З. | споку́сника | споку́сників |
Ор. | споку́сником | споку́сниками |
М. | споку́сникові, споку́снику | споку́сниках |
Кл. | спокуснику | споку́сники |
спо-ку́с-ник
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).
Префікси: с-по-; корінь: -кус-; суфікс: -ник.
Вимова[ред.]
- МФА : [spoˈkusnek] (одн.), [spoˈkusneke] (мн.)
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- той, хто спокушає, зводить дівчат, жінок, настирливо домагаючись інтимних стосунків. [≈ 1] ◆ Серце Полине було розбите, спаскуджена й сплюндрована душа. Спокусника свого вона… прокляла на все життя. Ю. Смолич ◆ Забравши гроші, спокусник, неначе веселий дідько, виплигнув з келії. І. С. Нечуй-Левицький
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
|
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |
|
Джерела[ред.]
Категорії:
- Українська мова
- Українські іменники
- Українські лексеми
- Істоти/uk
- Чоловічий рід/uk
- Українські іменники, відмінювання 3a
- Українські слова з префіксом с-
- Українські слова з префіксом по-
- Українські слова з суфіксом -ник
- Українські слова морфемної будови слова pr-pr-R-s
- Цитати/Нечуй-Левицький І. С.
- Слова з 9 букв/uk
- Людина/uk
- Агентиви/uk
- Спокусники/uk
- Спокуса/uk
- Домагання/uk
- Коханці/uk