спузарь

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	спуза́р	спузарі́
Р.	спузарю́	спузарі́в
Д.	спузарю́ спуза́ре́ві	спузаря́м
З.	спузар	спузарі́в
Ор.	спузаре́м	спузаря́ми
М.	спузарі́ спузарю́	спузаря́х
Кл.	спуза́рю*	спузарі́*

спу-за́рь

Іменник, істота, чоловічий рід (тип відмінювання 1b^ за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -спуз-; суфікс: -арь^?.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. гуц. один із пастухів на гуцульській полонині, на обов'язки якого покладається носіння води, дров і палення, — останнє зумовлює те, що він завжди забруканий золою (спузом), од чого й дістав своє назву ◆ немає прикладів застосування.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: спуз

Етимологія

Від спуз — бруд, зола, попіл

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)