співіснувати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	співісну́ю	співіснува́в	співіснува́тиму	—
Ти	співісну́єш	співіснува́в співіснува́ла	співіснува́тимеш	співісну́й
Він Вона Воно	співісну́є	співіснува́в співіснува́ла співіснува́ло	співіснува́тиме	—
Ми	співісну́єм(о)	співіснува́ли	співіснува́тимем(о)	співісну́ймо
Ви	співісну́єте	співіснува́ли		співісну́йте
Вони	співісну́ють	співіснува́ли	співіснува́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	—
Дієприкм. мин. ч.	—
Дієприсл. теп. ч.	співісну́ючи
Дієприсл. мин. ч.	співіснува́вши
Безособова форма	—

співіснувати (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, недоконаний вид, неперехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2a.

Префікс: спів-; корінь: -існ-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА : [sʲpʲiu̯ʲisnʊˈu̯ɑte] (одн.), [—] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. існувати одночасно або разом із ким-, чим-небудь. ◆ немає прикладів застосування.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: співіснувати
• Співіснувати // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.