Українська
[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок
|
однина
|
множина
|
| Н.
|
спі́льник
|
спі́льники
|
| Р.
|
спі́льника
|
спі́льників
|
| Д.
|
спі́льникові
спі́льнику
|
спі́льникам
|
| З.
|
спі́льника
|
спі́льників
|
| Ор.
|
спі́льником
|
спі́льниками
|
| М.
|
спі́льникові, спі́льнику
|
спі́льниках
|
| Кл.
|
спі́льнику
|
спі́льники
|
спі́ль-ник
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).
Префікс: спіль-; корінь: --ник-
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- той, хто бере участь у чому-небудь спільно з кимсь [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ немає прикладів застосування.
- той, хто поділяє чиї-небудь думки, погляди, смаки; прибічник, однодумець [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ немає прикладів застосування.
- те, що сприяє, допомагає кому-, чому-небудь [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3] ◆ немає прикладів застосування.
- співучасник яких-небудь ганебних або ворожих дій, учинків; поплічник [≈ 4][≠ 4][▲ 4][▼ 4] ◆ немає прикладів застосування.
- селянин, що орендував землю споловини [≈ 5][≠ 5][▲ 5][▼ 5] ◆ немає прикладів застосування.
- член товариства, артілі і т. ін. [≈ 6][≠ 6][▲ 6][▼ 6] ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Етимологія[ред.]
Від ?
Переклад[ред.]
| той, хто бере участь у чому-небудь спільно з кимсь
|
|
|
| той, хто поділяє чиї-небудь думки, погляди, смаки; прибічник, однодумець
|
|
|
| те, що сприяє, допомагає кому-, чому-небудь
|
|
|
| співучасник яких-небудь ганебних або ворожих дій, учинків; поплічник
|
|
|
| селянин, що орендував землю споловини
|
|
|
| член товариства, артілі і т. ін.
|
|
|
Джерела[ред.]
прослухати вимову?, файл