Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	стика́ю	стика́в	стика́тиму	—
Ти	стика́єш	стика́в стика́ла	стика́тимеш	стика́й
Він Вона Воно	стика́є	стика́в стика́ла стика́ло	стика́тиме	—
Ми	стика́єм(о)	стика́ли	стика́тимем(о)	стика́ймо
Ви	стика́єте	стика́ли		стика́йте
Вони	стика́ють	стика́ли	стика́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	стика́ющий
Дієприкм. мин. ч.	стика́вший
Дієприсл. теп. ч.	стика́я
Дієприсл. мин. ч.	стика́в, стика́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.	стика́емый
Пас. дієприкм. мин.	—
Безособова форма	стика́овано

сти-ка́-ти

Корінь: -стик-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.

закривати. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Сії ночі й очей не стикав
сходитися, змикатися. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Кінці з кінцями не стикають. Матвій Номис
збочувати. ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]} ◆ Все на його стикає Матвій Номис ◆ Кажу: йди в поле, а він стикає на Петра, — нехай той іде. Камен. у

Найтісніша спорідненість
іменники: стик дієслова: стика́тися

Від ??

Список перекладів
Російська_ru: смыкать ^(ru)

Список перекладів
Російська_ru: сходиться ^(ru), смыкаться ^(ru)

Список перекладів
Російська_ru: сваливать ^{[[::сваливать\|()]]}, сворачивать ^(ru)

стикати